Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Порівняйте цифри з даними про відвідування церкви, і одразу стане ясно, чому ми насправді поклоняємося. Навіть серед тих, хто називає себе віруючими, лише 12 відсотків відвідує службу щотижня. Решта ж англійців щонеділі йде в садовий центр чи гіпермаркет будівельних матеріалів. А коли ми хочемо трохи перепочити від власних домівок та садків, вирушаємо у міні-паломництво, щоб повитріщатися на кращі садки та будинки — як-от розкішні палаци та сади, відкриті для екскурсій Національним трастом та Королівським садівничим товариством. Екскурсії у пишні заміські садиби — це незмінне улюблене всенародне хобі англійців. Дивуватися нема чого, адже для англійця ці вилазки є квінтесенцією ідеального недільного вихідного: там вони не лише черпають ідеї для удосконалення свого дому-саду («О, глянь-но, саме такий колір рожевої пудри я запланувала для нашої вітальні!»), дають волю класовим упередженням та всюди пхають свого носа, але ще й вистоюють в улюблених чергах і мають нагоду відновити сили чашечкою чаю. А поза тим, тішаться думкою, що час витрачено недарма, що вони чогось навчилися — принаймні більше, ніж якби вибралися до садового чи будівельного торгового центру — бо ж таки доторкнулись до «історії»[55]! Ця дещиця марнославства, потреба показати, що дозвілля — це не просто безглузда гонитва за насолодами, явно виражені переважно у представників середнього класу; робочий клас та верхівка суспільства більш прямолінійні та чесні у прагненні задоволень, бо їм не так залежить на тому, хто що про них подумає.
Як дивитися телевізор
Ті, кого чужа думка таки хвилює, можуть погамувати свої переживання результатами досліджень, які показали, що ми зовсім не є нацією диванних телезомбі. Цифри, якщо не вникати, можуть справити хибне враження: перегляд телепрограм, без сумніву, є найпопулярнішим видом дозвілля — 99 відсотків населення регулярно дивиться телебачення. Та якщо детальніше розглянути, як сформульовані питання в опитувальнику — «Що з переліченого ви робили впродовж останнього місяця?» — матимемо зовсім іншу картинку. За цілий місяць, як не крути, доволі важко не ввімкнути телевізор бодай час від часу. Тож якщо ви поставили «пташку» у питанні про телевізор, це не обов’язково означає, що ви кожного вечора сидите перед екраном, ніби вас приклеїли! Ми дійсно багато дивимося телевізор — за середнім показником по країні — 3–3,5 години на день — та не можна сказати, що перегляд телепрограм руйнує мистецтво спілкування. Згідно з цим же дослідженням 97 відсотків респондентів за останній місяць ходили в гості чи спілкувалися з друзями та родичами. Я досить таки скептично ставлюся до показників щодо часу, присвяченого телебаченню. А все тому, що мені довелося брати участь у проекті, в рамках якого група психологів розмістила камери спостереження у вітальнях пересічних англійців, щоб відслідкувати, скільки часу вони дивляться телевізор і як вони поводяться під час перегляду. У проекті я була всього лиш молодшою асистенткою — моїм завданням було продивлятися відео і з точністю до секунди фіксувати, скільки часу наші бідолашні піддослідні дивляться в екран телевізора насправді. Так само я мала записувати, що вони роблять паралельно з переглядом телебачення, наприклад, займаються сексом чи длубаються в носі. Кожного дня піддослідні вписували дані в опитувальники, зазначаючи, які програми вони дивилися і оцінювали «на око», скільки приблизно часу пішло на перегляд кожної з програм.
Як показав мій секундомір, різниця між самооцінюванням та реальним станом речей суттєва: коли люди кажуть соціологам, що провели вечір чи всього годину, переглядаючи телебачення, то це, скоріш за все, зовсім не так. Насправді вони мають на увазі, що телевізор був увімкнений, коли вони базікали з рідними та друзями, бавилися з псом, читали газету, сварилися за пульт, пліткували телефоном, підстригали нігті на ногах, діймали чоловіка чи дружину, готували вечерю, вечеряли, спали, прасували, пилососили, кричали на дітей і т. д. А паралельно раз до разу зиркали на екран.