Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
21 січня 1648 р. на Січі почалося повстання. Через кілька днів на козацькій раді Б. Хмельницького обрано гетьманом. Саме ці події знаменували початок Визвольної війни. Б. Хмельницькому вдалося досягти угоди з кримським ханом Іслам-Гіреєм про спільну війну проти Польщі. На допомогу повсталим хан направив 3–4 тис. вершників на чолі з перекопським мурзою Тугай-беєм» [223, с. 36].
Отримавши звістку про повстання на Запоріжжі, коронний гетьман Польщі М. Потоцький кинув на його придушення 6 полків реєстрових козаків та 3 600 польських вояків-жовнірів на чолі із сином Стефаном Потоцьким і комісаром реєстрових козаків Яковом Шемберком.
Польський гетьман допустився грубої помилки. Бажаючи придушити повстання на його початковій фазі, М. Потоцький рушив більшою частиною свого війська з Корсуня проти козаків. Притому розбив його на два загони: 4 полки реєстрових козаків на чолі з І. Барабашем та І. Караімовичем і 1200 найманців відправив човнами по Дніпру, а польських жовнірів та два полки реєстрових козаків на чолі з С. Потоцьким та Я. Шемберком (близько 4 тисячі осіб) скерував суходолом в пониззя Дніпра.
Вони мали зустрітися та об’єднатися в районі Кам’яного Затону. Коли реєстрові козаки прибули туди та довідалися про перший напад татарів і козаків на табір С. Потоцького і Я. Шемберка 20 (30) квітня в районі Княжих Байраків, вони вчинили бунт, знищили Барабаша та Караімовича і перейшли на бік повсталих запорожців 2 (12) травня.
Пізніше таке ж зробили реєстрові козаки Переяславського та Білоцерківського полків і мошенські драгуни (українці за походженням) та приєдналися до повсталих.
Становище оточеного війська Стефана Потоцького стало критичним. За давніми оцінками, у нього налічувалося близько 6 тисяч озброєних поляків, в той час як Богдан Хмельницький мав коло 8 тисяч козаків та 4 тисячі кримських татарів.
«Поляки пішли на переговори і погодилися віддати гармати з порохом і козацькі клейноди за обіцяний Б. Хмельницьким вільний відступ польського обозу до Кирилова. Але Тугай-бея не задовольнили такі умови, і він наполягав на штурмі польського табору.
5 (15) травня в урочищі Жовті Води почався жорстокий бій, що тривав до вечора. Вночі поляки зробили відчайдушну спробу вирватися з оточення. Однак вийти з укріпленого табору їм не вдалося, бо як тільки почався марш, до Б. Хмельницького втік перекинчик. Тугай-бей, не бажаючи втрачати здобич, кинувся переслідувати поляків, не повідомивши про це козаків. Упродовж ночі татарська кіннота з боєм супроводжувала польське військо. Жовніри рішуче відбивалися. Швидкість руху не перевищувала 2–3 км за годину. До світанку С. Потоцький просунувся на 8–10 км уздовж урочища Княжі Байраки. Нарешті Тугай-бей попросив допомоги у запорожців. Б. Хмельницький прибув негайно і в одній з балок наздогнав поляків.
Тут і відбулася вирішальна битва. Польський обоз було оточено, почався штурм. Козаки застосували проти польського рухомого табору артилерію, маневруючи гарматами за допомогою верхових коней. Польське військо вони розбили вщент, а старшину віддали татарам у полон. Син коронного гетьмана помер від смертельної рани…» [223, с. 36–38].
Які ж воєнно-політичні висновки слід зробити з першої гучної перемоги Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами?
«Відомий знавець військової історії генерал-хорунжий армії УНР у своєму нарисі «Стратегічні операції Богдана Хмельницького під час війни 1648–1649 рр.» зазначав, що битва в урочищі Жовті Води мала «ті прикмети керування, що завжди вважаються ознаками генія: збалансована рішучість, створення і уміле використання моральної переваги в поєднанні з моральною дезорганізацією супротивника, планове розвинення операції… Вперше після 12 років непереможній нібито Польщі завдано поразки» [223, с. 38].
Ми можемо багато про що розповідати, аналізуючи цю блискучу перемогу Богдана Хмельницького над поляками. Та це не є метою нашого дослідження. Достатньо поданого опису.
2. Битва під Корсунем.
[15 (25) — 16 (26) травня 1648 року]