Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Тобто у Великому Литовсько-Руському князівстві руські князі продовжували володіти своїми спадковими землями (володіннями), і будь-яка поява на тих землях литовського князя має бути пильно розглянута і досліджена. Особливо до часів смерті князя Вітовта (1430 рік), коли діяли суворі закони — «ми старовини не рушимо і новини не вводимо».
Треба ж колись і нам, сучасним, дотримуватися певних правил, а не діяти за московською логікою — «что хочу, то и ворочу».
Часи не ті!
Козацька держава існувала до 1764 року, але після гетьмана Івана Мазепи (1709 рік) її значення було практично умовним. Це слід пам’ятати.
Коли ми говоримо про сучасну українську державу, слід також пам’ятати, що 1991 року ми не створили нову державу, а відновили її діяльність. Бо колишній президент України в екзилі шановний Микола Плав’юк у 1992 році передав новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку всі владні регалії та повноваження. А вкраїнський уряд, що діяв в екзилі, склав перед ним свої повноваження.
Пам’ятаймо також про українську діяльність і державницьку боротьбу в Галичині, Буковині, на Закарпатті; відновлення Української держави у 1941 році тощо.
«Українська держава має велику, загніжджену у віках історію, причому в усі періоди ми не зникали не тільки як етнічна субстанція, а й як політична, тільки наше державне життя у різночасся здобувало різні суспільні форми, існуючи в одні часи як самостійне утворення, а в інші — автономічне, але ніколи наше власне державне буття не припинялося» [233, с. 11].
Вивчаючи українську історію, це слід завжди пам’ятати.
Те, що Богдан Хмельницький — Великий воїн та Великий полководець, не може викликати жодного сумніву. Це визнає світ. Тому автор пропонує дещо пунктуальніше визначитися з цією особою української історії. Тим паче, що матеріалу щодо нашого гетьмана існує немало. Цю чільну постать українського буття ніхто принижувати не має права ні сьогодні, ні завтра.
Отож, щодо особи…
«Історичні джерела засвідчують, що поведінка гетьмана Богдана Хмельницького вказувала на його холеричний темперамент, який досить часто проявлявся в рисах його характеру, так чи інакше впливав на його вчинки та дії. Ті, кому пощастило спілкуватися з ним, звертали увагу на тонкий розум, ерудицію, вміння передбачати розвиток подій, сталеву волю гетьмана. Сучасні історики зазначають, що Богданова різкість у судженнях і запальність у розмові поєднувалися з м’якістю і привітністю, дотепність — із мовчазністю, простота і щирість — з лукавством і мстивістю, доброта — з суворою вимогливістю і навіть жорстокістю. У його характері дивовижно сплелися воєдино відчайдушна сміливість і холоднокровна обачність, принциповість, що межувала з впертістю, і готовність до компромісу. Можна сказати, що це була цільна, але водночас суперечлива людина…» [226, с. 67].
Богдан Хмельницький
Отож, коли ми визначили характер Богдана Хмельницького, можемо говорити про цілком закономірні його перемоги. Попередньо автор збирається зробити одну заувагу. І нехай вона декому не здається помилкою. Мова йтиме про запрошення до участі у війні з поляками кримських татар. Головною причиною їхнього залучення до спільних дій Богдан Хмельницький вважав уникнення можливого татарського союзу з Польщею у протистоянні з українськими козаками. Це має бути аксіомою української історичної науки.
Таке підтверджують досить цікаві історичні факти, хоча дотепер їх подають в іншому тлумаченні. Наприклад — відхід з поля бою кримських татар у Берестецькій битві 1651 року, коли кримський хан Іслам Гірей III забрав своє військо та подався до Криму. Це пояснюється так: у ті часи Кримське ханство було васалом Османської імперії. А Османи не хотіли допускати посилення як Польщі, так і України (запорізького козацтва). Якби Богдан Хмельницький під Берестечком 1651 року знову розбив польське військо, а до того йшло, Польща опинилась би на межі розвалу, що було невигідно як Османській імперії, так і Кримському ханству. Тому не дивуймося вчинку Іслам Гірея III. Туркам потрібно було виснажувати як Польщу, так і Україну. Що вони й чинили.
Перейдімо до конкретних козацьких звитяг Богдана Хмельницького.
1. Битва під Жовтими Водами.
[19 (29) квітня — 6 (16) травня 1648 року]
«Починаючи з 1646 р., група старшин, очолювана чигиринським сотником Б. Хмельницьким, розпочала підготовку повстання, однак зрада чигиринського осавула Р. Пешти зірвала виступ. Б. Хмельницького було ув’язнено. Вирвавшись з допомогою товаришів на волю, він подався на Запоріжжя. Зважаючи на перебування польської залоги у Січі (Микитин Ріг), Б. Хмельницький зупинився на о. Томаківці, де відразу ж розпочав формування збройних сил і налагодив зв’язки з запорожцями.