Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
«Командувачі українських військ — Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс.
Командувач кримськотатарського війська — Тугай-бей.
Командувачі польських військ — Микола Потоцький, Мартин Калиновський.
Загальна кількість учасників — 60 тис(яч).
Загальні втрати — майже 20 тис(яч)» [223, с. 42].
Після перемоги під Жовтими Водами армія Богдана Хмельницького рушила під Корсунь, де коронний гетьман Микола Потоцький збирав польські війська проти запорозьких козаків. Одночасно Богдан Хмельницький направив козацькі загони на Дніпро нищити човни і пороми, щоби не допустити приєднання до армії М. Потоцького загонів магната Я. Вишневецького, які в той час перебували на Лівобережній Україні.
Зазначимо, що під час руху армії Б. Хмельницького до Корсуня вона постійно зростала, до неї приєднувалися сотні і тисячі українців.
«12 (22) травня польське військо стало табором за Корсунем на лівому березі річки Рось, 13 (23) травня поблизу Корсуня козаки форсували річку Тясмин. М. Потоцький, довідавшись, що військо Б. Хмельницького наближається, віддав Корсунь на пограбування жовнірам і наказав копати шанці для оборони табору. Вози, з’єднавши ланцюгами, заповнили піском, а колеса закопали по осі в землю… загальна кількість людей у польському таборі разом з обозними і слугами становила понад 20 тис(яч) осіб. У складі польського обозу було 1400 возів для артилерії, 8 тисяч коней…» [223, с. 42]
Уже 14 (24) травня Максим Кривоніс, діючи в передовому загоні, своїми людьми зв’язав М. Потоцького, не дозволяючи йому відступити. Тому М. Потоцький звелів запалити передмістя Корсуня, котрий вигорів ущент.
«Б. Хмельницький, довідавшись про наміри поляків (відступити до Богуслава під захистом табору з возів. — В.Б.),.. вирішив ударити по війську М. Потоцького на марші. Було обране вдале місце — Горохова Діброва — глибока балка на березі р. Рось поблизу с. Виграєва. Туди й спрямували полк Кривоноса з 10 гарматами. Козаки перекопали дорогу, а з боків зробили шанці, де поставили гармати і розмістили стрільців» [223, с. 42].
Тепер умови битви диктував гетьман Богдан Хмельницький, який під Корсунем уже мав 20 тисяч козацької піхоти і 20 тисяч татарської кінноти, 26 гармат, а в трьох переходах, на Саксаганії, стояв зі своєю 67-тисячною ордою кримський хан Іслам-Гірей.
«16 (26) травня польське військо під захистом табору з возів у 8 рядів рушило з-під Корсуня по Богуславському шляху. Козаки й татари пропустили польський табір, супроводжуючи його з флангів і тилу. Кілька разів зчинялася перестрілка. Під прикриттям чагарників козакам вдалося наблизитися до польського табору і знищити частину запряжених коней, зменшивши таким чином кількість возових рядів противника.
Опівдні поляки, зазнавши відчутних втрат, увійшли в балку. Під постійним обстрілом козаків і татар, долаючи природні перешкоди, вони наблизились до широкого (близько 3,5 км) і глибокого яру. Затиснуті ліворуч заболоченою річкою Виграївкою, а праворуч кручами, наткнулися на перекоп та завали на шляху і змушені були зупинитися. Табір утратив порядок. Розгорнути до бою артилерію польському війську не вдалося, бо вози застрягли у багні. Тіснота і висока динаміка бою не дали стати до бою кавалерійським хоругвам (панцерним). Спереду і з флангів по поляках вдарили з гармат і самопалів козаки Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях. З тилу їх атакували вояки Хмельницького і Тугай-бея.
За 4 години польський табір був повністю розгромлений. Більшість жовнірів загинула, понад 8,5 тисяч (поляків. — В.Б.) потрапили в полон. Козаки захопили польських воєначальників — М. Потоцького, М. Калиновського та інших, обоз і 41 гармату. Більше як 30 км переслідувала польських втікачів татарська кіннота. З усього польського війська від загибелі та полону врятувалося лише 15 тисяч осіб, переважно обозні та слуги…» [223, с. 42–44].
Корсунська перемога армії Богдана Хмельницького у 1648 році мала історичне значення, бо практично було знищене польське державне окупаційне військо на теренах України. Звичайно, козацьке повстання переросло у Визвольну війну українського народу проти польських окупантів.
Англійська газета «Merkure Anglos» у грудні 1648 року, описуючи обидві битви Богдана Хмельницького та високо оцінюючи їх, зробила такий висновок: Польща (Річ Посполита) «впала під ноги козаків».
Потужний народний рух, перемоги гетьмана Богдана Хмельницького під Жовтими Водами і Корсунем та іноземні насмішки змусили Річ Посполиту до активних відчайдушних дій. Польський уряд вживав термінових заходів для переговорів та укладання мирної угоди з Богданом Хмельницьким.