Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
І ось на цьому фоні з’являється геніальна поема Івана Котляревського «Енеїда».
«Його моторний парубок, спершу гуляка, а тоді герой і козак Еней, покине Трою… (що є символом України. — В.Б.), перейде серію пригод, пройде навіть пекло, щоб висадитися на новій землі (читай, в іншому часі) для того, щоб збудувати ясне місто своєї держави. Але І. Котляревський був частково песиміст, через те козаки Енея замість будувати своє місто, вступають у неймовірно і безконечно криваву війну із козаками-таки Турна (чи не про Росію йдеться, адже Турн в «Діалозі Енея з Турном» — символ Росії), і цій війні, вважає поет, таки не буде кінця. А може, він вістить описом цієї апокаліптичної битви і про віковічний український розбрат? Але цією своєю, хай трохи й песимістичною, картиною Іван Котляревський… не зброєю, а мудрістю розбудив свій народ, відтак той народив свого апостола Тараса Шевченка, який поставив на сторожі його своє слово» [233, с. 47].
Бо саме Тарас Григорович Шевченко найкраще пояснив людям, що «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля».
Отож, коли навчимося шанувати й поважати самих себе, не чекатимемо, що хтось прийде і зробить за нас, коли повіримо в свою силу і спроможність, тоді й нас усі поважатимуть, перестануть дивитися на нас зажерливим оком та остерігатимуться.
Підтримуючи поділ на епохи та періоди української державності, запропонований Валерієм Шевчуком у праці «Козацька держава», автор рекомендує внести до нього деякі уточнення та зміни, щоби той розподіл мав такий вигляд:
1. Давня епоха.
а) Кіммерійська доба української держави,
б) Скіфська доба української держави,
в) Сарматська доба української держави,
г) Гунська доба української держави.
2. Епоха слов’янських утворень.
а) Антська доба української держави,
б) Українська держава династії Кия,
в) Київська держава Аскольда.
З. Середньовічна епоха.
а) Доба Київської Русі-України,
б) Доба Галицько-Волинської держави,
в) Доба Литовсько-Руської держави.
4. Епоха поневолення та боротьби.
а) Доба польського поневолення,
б) Доба козацької держави,
в) Доба московського поневолення.
5. Новітня епоха.
а) Українська держава (1917–1921 роки),
б) Доба УРСР,
в) Українська держава (новітні часи).
Внесемо деякі пояснення до цього поділу. Отож, Кіммерійська доба української держави має право на існування в зв’язку з тим, що згідно із археологічними дослідженнями та свідченнями «батька всесвітньої історії» Геродота, кіммерійці вели жорстоку війну зі скіфами і, програвши ту війну, частина кіммерійців відійшла в Малу Азію. Послухаємо:
«Кіммерійці жили в Причорномор’ї між Дніпром і Дністром; скіфи жили в Приазов’ї між Дніпром і Доном. Як перші, так і другі були племенами одного й того ж народу — борисфенів…» [55, с. 62].
«Геродот двічі згадує кіммерійців… Перший раз він згадує їх «в середині 2-го тисячоліття старої ери», коли між керівництвом скіфів і кіммерійців виникла суперечка і переросла у війну. Слід зазначити, що у тій суперечці кіммерійці не підтримали свою верхівку. Відбулися сутички і запеклий бій. Певно, армія і якась частина громади все ж таки були на боці своїх царів, бо в часи Геродота біля Дністра ще зберігалися могили загиблих у тій війні» [236, с. 81].
«Після того бою… (вожді з частиною кіммерійців. — В. Б,) втекли в Малу Азію і оселилися на півострові, в сусідстві з гетитами, спорідненим з ними племенем… Кіммерійці залишились на своїй землі (тобто між Дніпром і Дністром. — В.Б.) і підтримали скіфів» [55, с. 63].
Як бачимо, кіммерійці залишилися й надалі мешкати на своїй землі в межиріччі Дніпра й Дністра, але в часи Геродота їх уже називали гетами. Тобто мова йде про один народ, яких сусіди називали по-різному.
Зазначимо: ім’я народу «кіммерійці» дали давні ассирійці. Що підтверджує Велика Радянська Енциклопедія (третє видання) — цілковито ідеологічний довідник. Вона ж стверджує, що грецькі «историки и географы нередко путали к(иммерийцев) и скифов» [25, т. 12, с. 112].
Отак і заплутали…
Слід пам’ятати — в добу Великого Литовсько-Руського князівства побутував титул Великий Руський князь. Він належав династії князів Галицьких-Острозьких, і людина, яка мала той титул, була в державі другою особою. Згідно із працею Валерія Шевчука «Козацька держава»: «На той час Україна входила в союзне утворення литовців, білорусів та українців, останні мали свої автономічні структури» [233, с. 10].