Зірка впаде опівночі

Товстун трохи помовчав і повів далі.

— З тобою я не знайомий… але здогадуюсь хто ти. Того другого я теж знаю, хоч ніколи його не бачив. Спершу він працював у гестапо, розумний, хитрий і досить рішучий. Я переглядав його особисту картку… Цікавий тип, дуже цікавий. Це він послав тебе до мене?

— Я вже говорив, що прийшов сюди за наказом оберштурмбанфюрера Карла.

— Пусте! Не забивай мені баки своїм оберштурмбанфюрером. А ти, мабуть, нацист, бо інакше не називав би його партійного звання. Та це не має значення. Одне хочу тобі сказати. Це я подав думку послати наших агентів у штаб дивізії. Карл одразу видав її за свою. Ту людину, що командує тобою, теж визначив я. Потім мені спало на думку ще одне. Карл тоді виїхав до Братіслави. Не чекаючи його повернення, я на власну відповідальність закликав наших людей до дії. І хоч план був розроблений досконало, однак ми зазнали невдачі. Тобі вже відомі подробиці.

— Ні, вони мене не цікавлять. Я маю інше завдання.

— Розумію!.. Мене покарали за те, що я виявив ініціативу.

— Німецький солдат не має права мислити. Він мусить тільки виконувати накази. За нього думають інші! — проказав Некулай Телимбу, наче вивчений напам'ять урок.

— Невже ти не розумієш, дурнику, що цей Карл не може сам думати? Всі його розпорядження, навіть для мене, підказані мною. Якби Карл не був тоді у від'їзді, він неодмінно схвалив би мій план. А хто ж залишився б винним? Та мені хочеться розповісти про все докладніше.

— У мене немає часу. Я поспішаю.

— Зажди… Ти зараз зрозумієш, що план Германа взагалі бездоганний. Яким би це чином дізнатися, подумав я, що змінили румуни в цій шифрувальній машині, до речі, німецького таки зразка. Уважно вивчивши карту, я помітив, що в одному місці шосе роздвоюється. Якщо румуни почнуть наступ і наші не зможуть їх зупинити, то їхні війська неодмінно підуть цією дорогою. І тоді в моїй голові з'явилась геніальна думка. Хоч і дуже смілива, але геніальна. Якби на тому роздоріжжі, мислив я, поставити нашу людину, що хоча б на чверть години спрямувала б обози у протилежний бік, і якби машина шифрувального відділу, потерпівши аварію, зупинилась серед поля, то ми легко про все й дізналися б. Такий був мій план. Але щоб реалізувати його, потрібно, по-перше, на місці румунського регулювальника поставити нашого; по-друге, цю заміну слід було зробити тоді, коли вже пройдуть основні сили; по-третє, в той час як наш солдат стоятиме на посту, машина мусила відстати од колони, і, по-четверте, вся ця операція не повинна викликати ні найменшої підозри. Як же здійснювався наш план? Ми спершу розрахували, в якому місці має статися аварія машини. За допомогою досить складного пристрою автомобіль мусив був зупинитися там, де нам потрібно. В призначений час його мав наздогнати мотоцикліст. І уяви собі ось таку розмову…