Первісна. У вирі пророцтв

Діставшись до західного лахлінського узбережжя, Фейлан переконався, що ні на йоту не відхилився від правильного напрямку. Просто над ним розкинулося місто, яке півколом охоплювало бухту завширшки кілька миль. Це був Таркаррай — другий за величиною порт на острові. Звідти він знов-таки рушив на північний схід і через дві сотні кроків опинився під Бланахом.

На Лахліні вже настала рання зимова ніч, однак темрява нітрохи не перешкоджала чаклунському зору Фейлана. Він досить швидко розшукав головну площу міста і від неї посунувся трохи на південь, уздовж широкої вулиці, яка своїм протилежним кінцем упиралася в палац місцевого князя, де, за твердженням демона, оселився Лаврайн. Це була єдина корисна інформація, що її Фейлан отримав разом із новим завданням, та навіть таких куцих відомостей було більше, ніж минулого разу, коли йому довелося з’ясовувати все самотужки. Він досі не міг збагнути — чи то його випробовують, чи в Ан Нувіні й самі гаразд не знають, що коїться на Лахліні. В останнє важко вірилося, бо лахлінські чаклуни охочіше за інших ішли на службу до Темного Володаря, а отже, їх мало бути вдосталь, щоб справно інформувати Ан Нувін про всі важливі події на острові. Звичайно, за умови, що вони й далі там залишаються — а це зовсім не факт. Усі чорні з Лахліну, про яких Фейлан знав, після свого навернення не забарилися переселитись на Абрад. Власне, цим демони і спокушали їх, особливо молодь. Мовляв, бракує грошей для переїзду? То не біда — з Темною Енерґією ви станете набагато сильнішими та вправнішими і легко назбираєте потрібну суму, безкарно пограбувавши якусь крамницю або, скажімо, лихварську контору. Тож, можливо, наразі в Ханґовані взагалі не було чорних, а в Бланасі та околицях знайшовся лише один, якому вдалося з’ясувати тільки місцеперебування принца Лаврайна. А до самого завдання, з якихось причин, його вирішили взагалі не залучати.