Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— Не помиляєтесь, пані. Та це не означає, що задля збереження життя я ладен піти на зраду.
— Я цього й не вимагаю. Зрадити можна лише те, у що віриш, а ви ж самі визнали, що вам не до вподоби підігравати поборникам. Зрештою, ви слуга Китрайла, а не його раб, і мусите відрізняти усвідомлене служіння від бездумної рабської покірливості. На відміну від раба, слуга має право на свої погляди, свої переконання; ніхто не може позбавити його свободи волі та вибору.
— Усе це так, — погодився Фейлан. — Але…
— Остаточний вибір залишається за вами, — на давши йому договорити, вела далі дівчина. — Ви можете розповісти своєму демонові про нашу зустріч, і ми обидва знаємо, до чого це призведе. Також можете приховати правду і сподіватися на те, що вам урешті дадуть спокій, визнавши вас непридатним для подальших диверсій на Лахліні. Якщо ж ваші надії не справдяться, то перед вами постане новий вибір: або виступити проти нас, або домовитися з нами. У другому випадку я обіцяю, що ми разом подумаємо над тим, як вийти з цієї ситуації з обопільною вигодою — не завдавши шкоди нашій боротьбі і водночас не накликавши на вас гніву Ан Нувіну.
Фейлан скептично гмикнув.
— Хіба це можливо?
— А чом би й ні. Цього разу я вже запропонувала вам прийнятне пояснення — вигадаємо щось і наступного. За потреби навіть завдамо вам легкого поранення. Це, звичайно, не дуже приємно, але краще за смерть. Правда ж?
Фейлан нічого не відповів. Він почувався зацькованим звіром, якого облягли з усіх боків. І ніякого порятунку не було — за винятком, певна річ, того малоймовірного варіанту, що демони справді дадуть йому спокій, більше не змусять повертатися на Лахлін, а юна чаклунка дотримає свого слова, зберігатиме в таємниці їхню зустріч і не шантажуватиме його викриттям…
Тим часом дівчина підвелася з крісла.
— Не буду на вас тиснути, професоре. Думайте, зважуйте, вирішуйте. А як надумаєте, приходьте для продовження нашої розмови. Тільки тримайтесь осторонь Ханґована, Бланаха та інших великих міст, ідіть прямісінько під Архарські гори, там вас зустрінуть. Зараз я не стану проводжати вас за межі Лахліну, самі знайдете дорогу. Сподіваюсь, у вас вистачить здорового глузду не утнути якоїсь дурниці.
З цими словами вона прикликала Темну Енерґію і без жодного прощального слова поринула в Тиндаяр, залишивши Фейлана у важких роздумах.
Розділ XVII
Ківан непорушно стояв поруч із Елвен під північною околицею Ханґована і спостерігав за завихореннями Темної Енерґії, що повільно віддалялися від лахлінської столиці в південно-західному напрямку. Чорний чаклун Фейлан аб Мередид повертався до себе на Абрад, не намагаючись нічого утнути. Це, звісно, не означало, що він послухався Елвен і більше не збирається втручатись у їхні справи. Просто був не дурний і чудово розумів, що зараз йому краще забратися геть, бо за ним напевно наглядають, а Бланах перебуває під посиленою охороною. Одна з особливостей Тиндаяру полягала в тому, що вже на відстані кількох кроків у його непроглядній пітьмі неможливо помітити людину, яка не рухається і не вдається до активних форм маґії. Саме тому Фейлан аб Мередид, повернувшись у підземний світ, не виявив присутності Ківана та Елвен, хоч вони перебували зовсім неподалік від нього; і з цієї ж причини він, коли прийшов на Лахлін, не завважив поблизу Бланаха вартового — чаклуна-повстанця на ім’я Ґинвор аб Кахайр. А Ґинворові вистачило кебети зачаїтись і дочекатися, поки спрацює встановлена Ейнаром аб Диланом пастка. Ківан, який у той час чергував під Ханґованом, дуже шкодував, що не йому випала нагода захопити чорного в полон…
Коли останні завихорення розчинились удалині, Елвен надіслала умовний сиґнал на південний схід — до їхніх товаришів, що чатували під Бланахом.
— От і все, — сказала вона. — Тепер будемо сподіватися, що професорові аб Мередиду вистачить розсудливості прийняти мою пропозицію.
— А якщо ні? — запитав Ківан.
— Тоді ми його вб’ємо. І знов-таки, будемо сподіватися, що наступний чаклун, якого надішле проти нас Ворог, виявиться зговірливішим.
Ківан хотів був зауважити, що наступного разу Ворог може надіслали не одного чаклуна і навіть не двох, а цілий загін своїх прислужників, проте змовчав. Він знав Елвенину думку з цього приводу і, загалом, був згоден з нею. Але вважав, що зайва обачність ніколи не зашкодить, тому слід уже зараз готуватися до цілком імовірної війни з чорними чаклунами.