Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
— Політика є функцією культури, а серцем культури є, на жаль, релігія.
— Слухаю?
— Дозвольте мені до вас підсісти? — доктор Конєшин зайшов з-за плечей Зєйцовa й загасив цигарку в попільничці у нього під носом. Зєйцов завмер у напівпанічному відруху, не знаючи, чи втиснути голову в плечі, чи підхопитися і втекти.
— Властиво, пане докторе, ми…
— Дякую.
Панна Муклянович була зайняла останній із трьох фотелів, розставлених довкола столика, тож доктор Конєшин схопив крісло з-під шафи з радіоприймачем і всівся боком, біля Єлени, яку спершу цмокнув у ручку, представившись у напівпоклоні. Панна сполохано глянула понад столом. А що б такого мало зараз початися? П’яний чи не п’яний, те, що він мав сказати, Зєйцов уже сказав: у нього можна й далі вливати алкоголь, але який у тому сенс? Щиро сумнівалося, що то саме Зєйцов є отим заморозницьким терористом. Якщо й справді заморозники керуються такою політичною ідеєю, то для того, щоб зупинити доктора Теслу та його машини, вони не послали би спитого екс-каторжника, — котрий усе-таки й сам якнайдалі від заморозницької думки. І справді, чи відмовилися б вони від того, щоб розкрутити рейки й пустити під укіс увесь експрес? Навіть якби в ньому їхала половина керівництва Сибирьхожета з родинами.
Доктор Конєшин заклав ногу на ногу; потяг шарпнувся, доктор схитнувся і знову розставив ноги. Притому він опустив руки на коліна, злегка нахилившись до засланця, — було в тій позі щось фальшиве, якась перебільшена реґулярність кінцівок, суперечна природі людини, природі людського тіла. Тільки тепер на це звернулося увагу — може, тому, що все ще лунали в голові слова Зєйцовa про таємні знаки тіла й закони фізіономіки, — щойно цієї миті зауважилося, якою геометричною симетрією назначений шановний доктор Конєшин: не тільки в укладі всієї постаті, бо це можна опанувати думкою, але й у вигляді самого обличчя, облямованого рудими бакенбардами (такими рудими, що майже червоними). Не було між тими бакенбардами нічого, що порушувало би симетрію фізії медика. Кожна зморшка, кожна волосина й кожен вигин обличчя відображалися справа наліво й зліва направо. Закліпалося. Може, очі обманюють, може, слабше світло вечірнього сонця з-за вікон не кидає сюди досить яскравого світла, мали би вже запалити лампи… Ні, правда зрозуміла окові: доктор Конєшин має тіло, симетричне, мов пляма на складеній удвоє картці.
Чому раніше цього не зауважилося? Про скільки ж аберацій і чудес люди не відають, неспроможні зауважити передусім природу звичайного.
Хухнулося у згорнуту долоню. Між пальцями замерехтіли тіні. Краще не курити тепер цигарок. Не плювати, не чхати, не кашляти.
Симетричний доктор свердлив поглядом бідного Зєйцовa.
— Я не впевнений, що я вас правильно зрозумів, пане…
— Зєйцов Філімон Романовіч, до послуг Вашої Вельможності, до послуг.
— Та-ак, пам’ятаю, пам’ятаю. Бо знаєте, я досить наслухався розмаїтих містичних баєчок, у яких завжди наприкінці виринали чиясь кривда й лихо. Я мав на руках кров, пролиту тими, хто в таке бачення задивлялися. І з того, що ви казали, той ваш Бердяєв, виявляється, ще один баламут в ім’я Боже, який зичить Європі й Росії кривавої революції…
— Це не так, це не так! — Зєйцов замахав руками, мало не струтивши карафку; перестрашений, він втиснув тремтячі долоні під пахви, схрестивши руки на грудях. — Це бич Божий, кара за гріхи! Катарсис! Така потреба — немає іншого шляху до епохи духовного оновлення!
— То це так Бог спілкується з нами? Щоб ми самі взяли в руки пістолети та ножі й почали вбивати наших братів і сестер?
Пані Єлена надула губки.
— Що ж, це було б не вперше, він уже давав такі накази. Щоб убивати.
— Та що ви кажете!
— От хоча б Авраамові.
У Зєйцова почервоніло обличчя, на губах йому виступила слина, й щось лихе сталося з його очима: вони почали тремтіти в оболонці повік, стріляючи поглядом то туди, то сюди, як випущений із рук садовий шланг, що випльовує воду в випадкових напрямках, — на доктора, на стелю, за вікно, на панну Муклянович, на більярдний стіл, на стелю, на доктора, на шафу, на килим, на годинник, на посуд, на стюарда, на попільничку, на панну, на доктора, на панну.
— Ви, панно, читали Біблію? Вам здається, що ви зрозуміли Слово Боже? Скільки годин ви провели над ним? Скільки днів, скільки ночей, скільки, скільки? Ви знаєте Слово, чи глухе відлуння Слова, яке з уст ваших лунає? Написано ж отак: Бог спокушував Авраама, й рече йому: Аврааме, Аврааме! Й каже: Ось я! І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ісаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.