Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Хухнулося знову, скориставшись тим, що співрозмовники відволікли свою увагу на Філімона Романовіча, котрий розійшовся у біблійно-пияцькому заспіві. Придалося б якесь дзеркало… Тут немає, але є з іншого боку більярдної зали.
Те, що бачиться цей потьміт, — ну, що ж, бачилося уже раніше потьміт Ніколи Тесли, коли інші не бачили. Тепер також не бачать; або навіть бачачи, не розпізнають, не звертають уваги. Ну, один лише Зєйцов. Може, тому, що він провів роки в краю Криги, може, тому, що був п’яний; може, з обох причин. А може, тому, що це Зєйцов.
Тож яке тут правило застосувати? Треба допитатися доктора Теслу. Ба, але Тесла сам небагато знає. Він сумнівається, запитує, шукає. Він експериментував на собі — чи на комусь іще? Як він відрізнить універсальне від того, що властиве тільки йому? Придалося би більше добровольців.
Щоправда, одного він знайшов. Кінчиком язика торкнулося піднебіння. Ще трохи поколювало. Перелічимо: раз, феномени світла; два, тактильні враження, оте печіння, свербіж, легкість голови, може й справді загальний приплив енерґії; три, ех, ще кілька годин тому висміялося б старого серба, а проте зараз, розшифрувавши лист польських соціалістів, — починається розуміти хворобливу залежність винахідника. Щоразу, вдаряючись головою об мур якоїсь проблеми, яку, здавалося б, годі здолати, він стикається із цією спокусою: крижлізний кабель і слоїк чорної солі або теслектрична динамо-машина — й, може, мур трісне. Як можна би його стримати? Простіше вилікувати алкоголіка.
А ось іще нове запитання: чи вони змішуються в організмі, вплив алкоголю і вплив теслектрики, і якщо так, то з яким результатом? Простягнулося руку до склянки. Тьмідина заморожує пам’ять, тьмідина випрямляє шлях думки, однак її ефект мало відрізняється від ефекту добрячого кминового лікеру.
— Та й пішли обидва вкупі. Каже ж Ісаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє? Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє…
Ковтнувши решту горілки, відкашлялося у тильний бік долоні. Порожня склянка, відставлена на стільницю з пожовклої кості, спливала веселкою рожевої, кармінової та помаранчевої барв. Траса Транссибірського експресу пролягала тут із північного заходу на південний схід, і за вікном ліворуч, а праворуч від потяга нависало над пласким обрієм, над азіатськими рівнинами й розмитими у небі хмарами — Сонце, червоне яйце, Сонце, наче слива з конфітур, що спливає на видноколо лікерними соками, призахідне Сонце, якому моглося тепер поглянути просто в білі зіниці й не осліпнути; дивитися упродовж довгих секунд не кліпаючи й жодні кольорові плями не заливали зображення після відведення погляду. Один, два, три, — отож, це четвертий прояв. Як довго ще? Годину? День? Одне ураження чорним струмом, чи більше, — скільки потрібно? Перш ніж це справді увійде в кров.
Не було кольорових плям на очах — але за мить зауважилося, на що, на кого тепер дивиться, з ким обмінюється поглядами. Капітан Прівєженський дивився понад краєм карт. Він сидів біля дальшого кінця більярдного столу, спиною до курильні, від столика Зєйцовa його відділяло яких шість-сім метрів. Звісно, розмову він чути не міг — але й не чулося розмов гравців. Чи балакали вони про сумнозвісного Бенедикта неграфа Ґ’єро-Саського, героя єкатеринбурзької стрілянини, який тепер напивається на очах у всього люксу в товаристві каторжника-комуніста? Капітан посміхався у вуса, кидаючи банкноти на зелене сукно. Він щось сказав, не відводячи очей. Гравці протяжно зареготали. Втеклося поглядом. Призахідне Сонце міцно припікало, певно тому обличчя так пашіє.
— Зв’язавши Ісаака, сина свого, положив його на жертовнику зверху на дровах. І простяг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого…
І навіщо ще тут сидіти, виставляючи себе на посміховисько? Акурат упіймається аґента заморозників! Нехай панна Єлена провадить свої розслідування, якщо їй так подобається у це бавитися. А якщо тим взагалі журитися, що насправді варто було би її від цієї справи якось відговорити: якщо припустити, що отой таємничий аґент існує, а пан Фоґель слушно розповів про його наміри, — то коли заморозник радше допише собі нову мету до списку: залишений у спокої, чи з аматорами-детективами на карку?
Наче мало клопоту зі справді важливими загадками — від яких неможливо втекти, годі сховатися, вони не минуться після того, як пасажири зійдуть із потяга, наче порожній спогад. РОСІЯ ПІД КРИГОЮ, УСІ ЗАСОБИ — ТАК. УВАГА: МОЛОДІ Й РОЗТАЛЬНИКИ ПРОТИ ЗИМИ! БОРОНИ ЛЮТИХ! Чи ж не тільки петербурзькі фракції, а й польські бойовики вірять у ці марення? Ба, лист звучав зовсім як наказ для батька — наказ для Історії — зробити те, й те, й те; покрути-но лютими, щоб Крига скувала Історію, як вони собі замислили. ВІДЛИГА ДО ДНІПРА! Нанесли йому лінію на мапу! Неначе йому під силу було обрати той чи інший перебіг минулого, тобто — сплив Криги. Вони це уявили собі безпідставно, чи батько пообіцяв їм це? Чи сказав він, що власне для того вибирається до лютих? Це дуже схоже на нього.