Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Врешті Маріка махнула на все рукою, закрила обидва портали і вийшла з шафи до спальні.
Постіль була вже розібрана, на правій подушці чітко проступала свіжа вм’ятина від голови, а на шафці праворуч ліжка лежала розгорнена книжка. Годинник показував чверть на десяту. Вочевидь, Аліса нудьгувала сама, а дивитися телевізор вона не любила, тому рано лягла в ліжко і вирішила почитати перед сном. А потім раптом зголодніла й побігла на кухню щось з’їсти.
Знявши свою розкішну сукню, Маріка повернула її на місце в шафу і задумалася, що робити далі. Зазвичай вони з Алісою лягали не раніше десятої, тож можна було піти до кабінету і ще годинку попрацювати з медичними журналами. Проте кузина, як повернеться з кухні, неодмінно стане розпитувати її, про що йшлося в Раді, і кількома словами тут не обійдешся.
„Ну й нехай,“ — вирішила Маріка, присівши на край ліжка і стягуючи панчохи. — „Досить на сьогодні справ. Буде більше часу для кохання.“
На цю думку внизу її живота приємно залоскотало, по тілу розлилася легка млість, і вона геть забула про Флавіана.
Скинувши всю білизну, Маріка надягла коротеньку нічну сорочку і саме збиралася лягати, коли до спальні ввійшла Аліса зі склянкою апельсинового соку.
— Але ж довго ви там радилися! Від нудьги я мало не заснула. Соку вип’єш?
— Не відмовлюся.
Маріка взяла склянку, зробила кілька невеличких ковтків, а решту повернула кузині.
— Дякую.
— Це все для тебе.
— Ні, я більше не хочу.
— Воля твоя.
Аліса поставила склянку поруч із книжкою і зняла халат, під яким була така ж коротка, як і в Маріки, нічна сорочка. Вони разом вклались у ліжко, і кузина спитала:
— То що там вирішила Рада?
Маріка присунулася до Аліси і почала переповідати хід дискусії на зборах. Вона намагалась не пропустити нічого важливого, але й уникала вдаватися в зайві подробиці, які жодним чином не вплинули на ухвалені рішення.
— Ну що ж, — задумливо мовила Аліса, коли Маріка скінчила. — Все склалося так, як ти й передбачала.
— Інакше й бути не могло. Обставини диктують свої умови, і ми змушені їх приймати.
— Однак Стен, Флавіан і твоя тітка рішуче заперечують проти „кризового варіанту“, — зауважила Аліса.
— Заперечують, поки не виникла криза. А коли їх прикрутить, вони миттю змінять свою позицію. І тоді ми поїдемо з Норвіка. Я розумію, це тобі не подобається…
— Подобається чи ні, не має значення. Доведеться поїхати — поїдемо. Колись це точно станеться. Не думаю, що Послідовники дадуть нам спокій. Зрештою, я ніде не пропаду — ні в іншому місті, ні в іншому світі. А от дядечкові Генрі буде важко пристосуватися до нового життя.
— Я знаю, — кивнула Маріка. — Але батько не захоче розлучатися зі мною. Та й я нізащо не кину його.
— Між іншим, — сказала Аліса, — десь місяць тому дядько зізнався мені, що зі страхом очікує того дня, коли закінчиться боротьба за корону і ти знову станеш жити з братом. Він уже звик до того, що ти весь час поруч, і тепер його не задовольнять ваші рідкі зустрічі. Гадаю, морально він уже готовий переселитися до світу Конорів.
— А я, — підхопила Маріка, — зроблю все від мене залежне, щоб він не пошкодував про своє рішення. На щастя, я маю можливість забезпечити йому гідні умови. Оточу його такими розкошами, такою турботою, які тут йому й не снилися. Там він матиме все, чого лишень забажає.
— Хіба що крім футболу.
— Чому? І футбол також. При потребі я зможу організувати і спонсорувати цілу футбольну лігу. А батько, як і кожен запеклий вболівальник, у душі мріє бути тренером. У нашому світі його мрія здійсниться.
Аліса коротко розсміялася, а відтак, не стримавшись, широко позіхнула.
— Хочеш спати? — здивувалася Маріка.
— Та ні, рано ще. А це просто наслідок вечора, проведеного на самоті. Я теж дуже звикла до твоєї присутності, звикла, що ввечері ми разом, і без тебе починаю нудьгувати.
— А я нудьгую, коли ти в університеті.
— Це вже не проблема. Я вирішила кинути його. А щоб не насторожувати Послідовників, спершу кажу, що захворіла.