Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
Лікар ніби не чує слів Галапочки. Вперто шукає у картотеці.
— Як, ви сказали, ваше прізвище?
— Галапочка. Галапочка Робінзон Іванович.
Почувши ім’я «Робінзон», лікар ще більше насторожився. Тоді лагідно спитав:
— Як, Робінзон? А може, Робінзон Крузо?
— Ні, Робінзон Галапочка.
— Нічого, нічого. Може бути і Галапочка… Сядьте, будь ласка, на отой стілець.
Галапочка пересідає навпроти лікаря. Той пильно дивиться йому в очі.
— У вас в роду були ще… Ну… Робінзони, а може, Наполеони?
— Ні, ні! Не було. Батька звали Іваном, діда Микитою.
— Скажіть, а зараз у вас вдома все гаразд? Жінка, діти здорові?
— Нема в мене ще жінки. Дітей також.
— Може, щось трагічне сталося в родині? Може, хтось помер?
— Слава Богу, всі живі.
— Може, у вас на роботі якісь неприємності?
— Ніби все нормально.
— Може, ви закохалися, а вас не люблять?
Галапочка зніяковіло одвернув погляд.
— Та як вам сказати… Таке було… Ось розламалося…
Лікар тріумфально підняв догори палець:
— О! Запам’ятайте, молодий чоловіче. Без причини не буває наслідків! Я вам поки що випишу рецепт. І рекомендую: спокій, спокій і ще раз спокій. Як її звуть, ту вашу причину?
— Крузя, — сказав півголосом Робінзон.
— Крузя? А-а-а. Ну, звичайно, Крузя. Ви Робінзон, вона Крузя… Нічого, нічого. Все буде в порядку. Основне — не хвилюйтеся. Основне — спокій…
Пише рецепт, простягає Галапочці:
— Ось візьміть. Обов’язково — через тиждень до мене…
Галапочка здивовано:
— А довідку? Мені потрібна довідка.
— Не хвилюйтесь, товаришу Наполеон… тобто, вибачте, Робінзон. На все свій час. Сам я вирішити цього питання не можу… Треба консиліум…
Майстерня Галапочки. Робінзон обробляє невеликий корінець. Тихенько насвистує якусь мелодію.
У дверях з’являється п’яний.
— Здрастуй, борода!
— Здрастуйте, — насторожився Робінзон.
— Діло є, борода. Венька Рябий каже: «Ти, Гоша, художнику бородатому предложи…»
Дивиться, що Робінзон стоїть як укопаний. Підходить до нього.
— Чо дивишся, як на явлєніє Христа народу? — Простягає руку для знайомства. — Гоша Косий. Я, брат, тоже художник. Хто не знає? Собака і той знає. Спитай любого. Хто так фільонку наведе, як Гоша Косий? А кольори підбере? Я, брат, скіки квартир перемазав. Якщо хазяїн не жмот — Гошу Косого зове… Ти чо так дивишся на мене, ніби в тебе легкий шок після триденного перебору? Занімайся своїм чортом, я тебе отвлєкать не буду. Діло є… А чорт в тебе як живий. Пару червоних можна за нього взять у переході… Ти в якому переході збуваєш?
Галапочка ледве стримується, щоб не зірватися.
Ханига безпардонно підходить до етюдника, розглядає штрихи. Здивовано:
— Чо, сам, може, ізображаєш? Дама, чи що, буде? Вроді дерево… Я тоже пробував. Одному на стіні у спальні даму намалював. Так він після того тиждень за мною бігав: «Гоша, просю тебе, зішкрябай, бо я скоро інфаркт схоплю…» Іскуство, брат, волнує…
Робінзон не витримує. Затискає п’ястуки, наступає на ханигу.
— Слухай, талант, ану, рви звідсіля…
Ханига задкує.
— Ти що, борода? Що ти очима блимаєш, як фонарями? Я тобі діло предлагаю. Мішок алебастру і бідон білил мається. Віддаю за безцінь…
Галапочка зупинився, з цікавістю розглядає ханигу. Спокійно:
— Ні алебастр, ні білила мені не потрібні.
— Чудик! Так збудеш. Будеш ремонтувать комусь квартиру. Знаєш, як на білила кидаються? Ну от, бачу, в тебе очі погасли. Значить, діло буде… А ти, брат, псих. Як отой твій го-ох! — показує на чорта і робить на голові з пальців роги. — Я вже думав, по башці чимось хряпнеш. — Знову розглядає еіскіз на етюднику. — А в тебе, брат, получається… Слиш, ізобрази мене. Партрет. Підпиши: так, мол, і так. Роботяга. Норми перегибає. П’ятьорку дам. Як за цвєтноє фото…
— Слухай, ти, ану звідсіля, поки я тебе не «ізобразив»!
Ханига задкує.
— Ти брось угрожати. Я тоже коє-шо могу. Інтелекта з себе корчить. Бороду надів…
Робінзон підходить ближче, бере ханигу за комір. Ханига кричить:
— Ти брось рвать мені одежу! Я не буду через вас, психів, щодня купувати рубаху. Брось, чуєш? Ти що руки піднімаєш на робочий клас?
— Тріска ти від робочого класу… Стружка…