Штани з Гондурасу

— Тут усі на курси водіїв, — таким же тоном відповів Галапочці чоловік, що стояв у хвості черги. — Ставайте в чергу.

Галапочка мовчки притулився у хвості. Всі пильно вивчають його бороду…

Кабінет психіатра. Настіж розчинене вікно у двір. В нього вривається шум генератора та пневматичних молотків. Кругленький, прилизаний, наче вилитий, лисуватий психіатр дожовує бутерброд. Ліве око в нього час від часу сіпається. Посмикується ліве плече.

— Слідуючий! — гукнув у двері психіатр.

Відчиняються двері. Входить Галапочка.

— Добрий день! Мені потрібна довідка, що я того…

— Чого? — сіпнулося око в лікаря.

— Ну, як там у вас їх пишуть?

— На що скаржитесь? — насторожився лікар.

— Ні на що я не скаржусь.

— Тоді чого ви прийшли?

— Я ж вам кажу: мені потрібна довідка, що я… Чорт його знає…

— Громадянине, ви, очевидно, помилилися адресою. Тут не контора, а психдиспансер.

— Не знаю. Мене послали сюди.

Лікар пильно дивиться на Галапочку. Око в нього почало сіпатися частіше. Частіше почало підсмикуватися плече.

— Хто вас послав сюди?

— Ну… З автоінспекції…

— Так би й сказали, — зрадів лікар. — Вам потрібна довідка, засвідчення, що ви не перебуваєте на обліку в психдиспансері.

— Мабуть, що воно, — зрадів Галапочка.

— Ви хочете поступити на курси водіїв автомобіля?

— Так, так. Тобто майже так, — відповів Галапочка.

— Сідайте, — вказав на стілець психіатр. — Де проживаєте?

Галапочка сів.

— Індустріальна, двадцять три, квартира п’ятдесят три.

— Знаєте, зараз з тими автомобілями пошесть, — сказав лікар, перегортаючи картотеку. — Сьогодні вісімдесят чоловік приходили за довідками… Всі хочуть їздити… У вас яка машина?

— У мене кінь, — пожвавішав Галапочка.

— Люблю гумористів, — зауважив лікар. — До речі, ось ви жартуєте. А насправді кінь — це прекрасний вид транспорту! Ви мені вибачте, але я вважаю, що сідають в автомобілі люди, які не дуже критично мислять.

Галапочка зовсім посміливішав:

— Докторе, я повністю з вами погоджуюся. Я ненавиджу автомобілі і тих, хто за ними ганяється.

— Чого ж ви тоді його придбали?

— Я не придбав і не збираюся. У мене справді кінь. Не вірите — ось подивіться.

Встає, підходить до вікна. Психіатр також підходить до вікна.

У дворі, прив’язаний за повід до тополі, під сідлом стоїть Дракон.

Око в доктора нервово засіпалося. Підсмикується плече. Він відійшов від Галапочки. Зміряв його підозріливим поглядом. Зосередився на бороді. Тоді знову підійшов до вікна. Виглянув у нього. Помацав себе долонею за лоба.

— Бачите, — пояснив Галапочка, — автоінспекція придирається. Коли їду проїжджою частиною, кажуть: «Транспортний засіб. Особа, що ним управляє, обов’язково мусить мати на це право». Коли веду коня по тротуару, кажуть: «Не можна. Тротуар не для транспорту, а для пішоходів». І я, маючи коня, не можу ні їздити на ньому, ні ходити з ним…