Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
«Вся історія московської інтелігенції — це приготування до комунізму. Комунізм має відомі риси: спрага за соціяльною справедливістю і рівністю, визнання робітничої класи за найвищий тип людства, огида до капіталізму і буржуазії, тотальний погляд і відношення до життя, сектантська нетерпимість, підозріле і вороже ставлення до культурної еліти, заперечення духа і духової вартости, глибоке релігійне трактування матеріялістичних догм. Всі ці риси завжди мала московська радикальна інтелігенція»…
«Доктрина москвинів Москва III Рим стала тою основною ідеєю, на якій заснувалося Московське царство. Воно сконсолідувалося і оформилося під символом цієї месіянської ідеї. Визнання правдивої, православної, віри було доказом приналежности до Московського царства. Точнісінько так само визнання правдивої большевицької віри є доказом приналежности до Московського большевицького царства…». «Московский комунізм є комунізмом Сходу. Вплив Заходу протягом 200 років не міг змінити московський народ. Московська інтелігенція є абсолюно не європейською. Напр., європейська тямка «власність» була не цілком чужа не лише московському мужикові, але й московському інтелігентові… І монархіст К. Леонтьев, і революціонер А. Герцен — обидва повставали проти «дрібнобуржуазної» Европи. Дворянин М. Бакунін, князь А. Кропоткін, ґраф Л. Толстой — ці основоположники московського анархізму належали до класи великої земельної аристократії… Московська інтелігенція набрала характеру сектантського, який є натуральним, природнім для москвинів. Скрайній догматизм, до якого схильні москвини, став характеристичним і для московської інтелігенції… В. Бєлінскій проповідував тиранію і брутальність; казав, що нарід є такий дурний, що його треба тягнути до його ж щастя силоміць. Він признається, що якби був царем, то був би тираном заради справедливости. В. Бєлінский є близький до большевизму не лише в своїх етичних поглядах, але в соціяльних, тому його можна вважати більш, як будь–кого іншого, предтечею большевиків».
«Московський атеїзм, сполучений із соціялізмом, став явищем релігійним. Він виріс на духовім ґрунті московського православ’я і міг з’явитися в душі, ним оформленій. В основі московського нігілізму лежить ортодоксальний православний погляд на гріховність багатства, не лише матеріяльного, але й багатства думки та творчости взагалі. Московський нігілізм, як і московський православний аскетизм були проти багатства, проти повноти, краси життя» (скорочено за: N. Berdyaev. «The Origin of Russian Comminism»).
Поперед ми наводили оцінку Москвина і т. зв. «большевизму» Д. Донцовим. Наші явні і тайні москвофіли закидають Д. Донцову український шовінізм та ненависть ло москвинів взагалі, а звідси, мовляв, і його надто одностороння оцінка всього московського. Як бачимо із наведених цитат, московський патріот і науковець проф. Н. Бердяев цілком підтвердив оцінку Д. Донцова, повторюючи мало що не слово в слово сказане Д. Донцовим багато років перед Н. Бєрдяєвим. А чей же московському патріотові не можна закинути українського шовінізму та ненависти до московського народу! Н. Бердяев як справжній науковець знає, що, або лікувати хворобу, треба перш за все знайти її причини — причини справжні, а не уявні. Він це і робить, очевидячки, з метою знайти лік.
Та все ж і Н. Бердяев був ніхто інший, як чистокровний москвин. Розумний москвин, розумів причини, але …при кінці свого життя схилився до прийняття й оправдання большевизму. Зайва ілюстрація до того, що ми сказали за закони спадковости. Кров (успадкована духовість) показується таки сильнішою за розум, навіть великий.
Корені, походження, ґенезу большевизму бачили й інші розумні москвини, як, напр., проф. Г. Федетов, який писав: «Московський комунізм (большевизм), хоч формою нібито наднаціональний, є продуктом московського історичного процесу. Московщина накидує світові комунізм, керуючись лише своїми національними інтересами. Говорити, що ніби большевизм не має нічого спільного з московським народом — це говорити неправду. Большевики перебрали державну владу в Московщині без труднощів, і в самій Московщині майже не було спротиву большевикам. Але в немосковських краях вибухла запекла війна тубільців проти большевиків і большевизму. Отже, щось було таке в традиціях москвинів, що живило большевизм. Ґрунт для большевизму в Московщині приготовили рабство, абщіна і абсолютизм влади» (Г. Фєдотав. «Новий град»).