Українське письменство

От останній висновок статті проф. Грушевського. Написана вона жваво і яскраво. В повній мірі виступає в ній дорогоцінна здатність автора наповняти актовий матеріал живим змістом і хаотичну масу матеріалу вкладати в строго продуману і блискучу логічну схему.

Серед інших статей і заміток звертає увагу записка В. Білозерського, що оце вперше цілим текстом з’являється в друку. Досі вона була відома в переказі В. І. Семевського в його статті в «Рус. бог.» про Кирило-Мефодіївське братство.

Записка Білозерського, складена ним для себе і товаришів з метою вияснити основні моменти свого світогляду, кидає яскраве світло на всю ідеологію братчиків.

Вона показує, що під поверхнею християнського пієтизму та не зовсім ясного захоплення слов’янщиною в серцях братчиків жила ясна національна свідомість, щирий демократизм і романтичний культ свободи. Тон записки піднесений, а в деяких уступах її почувається справжній пафос. От як, наприклад, говорить Білозерський про сучасне становище України.

Україна для нього «страна, заслужившая своими горькими страданиями за правду вечное уважение». «Присоединенная на основании своих собственных прав, она претерпевает множество несправедливостей. Права ее забыты — и теперь не как сестра единоверного народа, а как раба, она должна сносить все, что только есть горестнейшего в жизни народа».

В конкретній програмі діяльності товариства, якою записка кінчається, знаходимо пункти, сформульовані досить наївно («действовать на умы молодых людей и женщин с целью, принятою обществом» і т. і.), але єсть там і такі місця, що звучать вельми серйозно, особливо коли взяти на увагу те, що все це говорилося і писалось під темну миколаївську добу. Такий характер мають пункти 8 («подкапывать всеми средствами несправедливые права аристократии») і особливо 11, що ставить товариству таке завдання, як «возвращение народных прав и уничтожение всего несообразного с достоинством человеческим». Як бачимо, постулати досить радикальні супроти тодішнього ладу, а слова записки про «настоящий порядок, когда ничто украинское не уважено», коли «убивают на наших глазах величайший дар Божий — жизнь народную с ее духом и идеею», з деякими поправками і поясненнями можуть бути приложені і до сучасного нам порядку — дарма що він оддалений на цілих сім десятиліть від епохи кириломефодіївців.