Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Мотиву злочину в британських диверсантів не було точно так, як і в італійських.
Місце загибелі «Новоросійська» обстежили ще раз і відразу знайшли декілька іржавих невибухлих мін часів війни. Ось він доказ: «Новоросійськ» підірвався на старій німецькій міні!
А проте... Уже в наш час один державний діяч опустився на дно того ж таки Чорного моря і (о диво!) одразу знайшов дві розбиті грецькі амфори! Осяяний, з’явився перед телекамери, які заздалегідь розмістилися на березі.
Який фарт! І головне, де! Просто біля самого берега, там, де аквалангісти пірнали десятиліттями з часів винаходу акваланга. Щастить же людині!
Але спритні блогери тут-таки вгледіли дивну деталь. Амфори, пролежавши на дні кілька тисяч років, виявилися чистенькими, мушлями НЕ обросли. І в Мережі дружно висміяли як державного діяча, так і піарників та піарниць, що його обслуговують.
Висновок: знайдені на місці вибуху «Новоросійська» старі іржаві міни доказом не є. Їх могли розкласти на дні в зручному для пошуку місці, як і згадані амфори.
А могли й не розкладати. Просто вписати в акт. Хто ті нібито знайдені міни бачив?
Розділ 23
1
Мені дуже хотілося би, щоб винуватцями виявилися італійські «макаронники» або шкідливі британські диверсанти.
Але це не так. І мені сумно. Адже доводиться погоджуватися з версією, яка вже тоді, 1955 року, прокотилася Радянським Союзом: «Новоросійськ» підірвали наші.
За багато десятків років військово-морський інженер кандидат технічних наук Олег Леонідович Сергєєв ще раз розглянув усі обставини загибелі «Новоросійська» і повторив, але вже з математичними розрахунками, те, про що здогадувалися й раніше: злочин — справа рук КДБ.
Зрозуміло, у Сергєєва багато ворогів, багато охочих розвінчати. Ось приклад того, як били навіть не його, а його попередників, які висловили ту саму думку, щоправда, без настільки переконливих доказів:
«Робити подібні заяви можуть тільки люди, які, немов діти, вірять у казки про «сваволю» органів держбезпеки, «що вийшли» з-під контролю партії, про всякого роду «змови», які виникли у нетрях цього відомства та інші подібні нісенітниці. У реальному житті з перших і до останніх днів свого існування органи ВЧК-ОГПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ завжди були не більше ніж виконавцями рішень керівників злочинної організації партії більшовиків (або комуністів). А для того, щоб окремі чекісти не надумали «пороти відсебеньки», пильний нагляд за «органами» здійснювала партійна служба безпеки — надсекретна організація, про сам факт існування якої досі мало хто знає».
Що можна з приводу цього заперечити? Та нічого не можна. Тут усе правильно.
Але слід говорити не про КДБ, не про якогось абстрактного монстра, а про конкретних людей. Не могла така акція бути проведена без дозволу Голови КДБ Героя Радянського Союзу генерала армії Івана Олександровича Сєрова. Не могла!
Але навіщо, скажіть будь ласка, Івану Олександровичу топити цей старезний «Новоросійськ», проржавілий від кіля до клотика? Навіщо?! Ні, немає йому на те жодної причини!
Тому під наведеною вище цитатою підписуюся обома руками. Я не служив у КДБ, я служив у ГРУ. Рішення направити мене в агентурне здобування ухвалювали товариші у Відділі адміністративних органів ЦК КПРС — Москва, Стара площа, будинок № 4. Після тривалої розмови дуже великий начальник у ЦК натякнув, що все тримає під контролем: про мене, як і про кожного з нас, у ЦК знали досить багато.
Усі офіцери ГРУ, як і всі офіцери КДБ, включно із найважливішими керівниками, були під контролем Комуністичної партії. Це я підтверджую власним досвідом і прикладом.
Але це не суперечить тому факту, що вибух було здійснено силами КДБ! Не суперечить!
Прочитаймо заперечення ще раз:
«...органи ВЧК-ОГПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ завжди були не більше ніж виконавцями рішень керівників злочинної організації партії більшовиків (або комуністів)».
Саме так! Злочинна організація рішення ухвалила. Голові КДБ Герою Радянського Союзу генералу армії Івану Олександровичу Сєрову підривати «Новоросійськ» немає рації. Немає причини. Але він — лише виконавець рішень керівників злочинної організації.
Йому наказали — він виконав. А ось у керівників злочинної організації причин підривати «Новоросійськ» не бракувало.