Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Від соціалізму люди втікають. Тому Прикордонні війська мають призначення передусім не випустити з країни тих, хто намагається втекти. Саме тому Радянський Союз мав найпотужніші у світі Прикордонні війська, озброєні бойовими кораблями, літаками, гелікоптерами, танками, бронетранспортерами, артилерією, мінометами.
Якщо заперечать, що в нас найдовший у світі кордон, тому прикордонні війська такі потужні, то заперечення відкинемо. Ленін називав Росію «тюрмою народів». Однак у царя Миколи протяжність кордонів була приблизно такою самою, проте охорону кордонів ніс Окремий корпус прикордонної варти. Максимальна чисельність цього корпусу — 36709 осіб — припадає на 1910 рік. Якщо розставити цих людей уздовж морських і сухопутних кордонів, то виходить досить ріденький ланцюжок. Якщо ж згадати, що ці люди на посту стоять зовсім не по 24 години на добу, якщо згадати, що не всі вони пильнують на кордоні, хтось із них кашу варити має, хтось підкови кінські міняти, хтось командувати, то зовсім жалюгідна картина виходить.
Створив Окремий корпус прикордонної варти Олександр III у 1893 році. Раніше не було й цього.
2
Звернімося до літератури російської та літератури радянської. У радянській літературі знаходимо безліч образів мужніх прикордонників. А фільмів скільки було знято про «погранців»: «Кордон на замку», «Застава в горах», «Блакитна стріла», «Наказано взяти живим», «Тут проходить кордон»...
Легендарний прикордонник Карацупа з Індусом (Інгусом)
Проте головні герої — не на книжкових сторінках і не на екрані. Головні герої — у реальному житті. Чого вартий один лише Микита Федорович Карацупа і його собака Індус (Індус був не один. Їх було семеро. Один Індус загинув у сутичках із ворогами, але Карацупа цим ім’ям називав свого нового помічника. Після встановлення дружніх стосунків з Індією ім’я героїчних собак у публікаціях про подвиги Карацупи змінили. Були Індуси — стали Інгуси).
За двадцять років служби на кордоні Карацупа знищив 129 і затримав 338 порушників кордону. Коли всім нам повідомляли такі цифри, малося на увазі, що порушники — це шпигуни й диверсанти, які намагаються звіриними стежками проникнути до нашої країни, щоб підпалювати посіви, сипати отруту в колодязі, підривати мости й тунелі. І якось на думку не спадало, що порушники — це, насамперед, наші рідні радянські люди, які намагалися втекти з країни.
Для нас, радянських людей, Карацупа був зразком для наслідування і романтичним героєм на кшталт д’Артаньяна.
А от у Росії, у тій самій «тюрмі народів», не було жодного Карацупи. Ні в реальному житті, ні в літературі. Не знайдемо ми у великій російській літературі згадок про контрольно-слідові смуги, про вірних прикордонних собак, підступних порушників і доблесних захисників кордону.
За Олександра і Миколи було заведено так: не подобається «тюрма народів» — звалюй куди знаєш, хоч до Швейцарії, як товариш Ленін, хоч до Америки, як товариші Троцький, Бухарін і Горький.
Захопивши владу над «тюрмою народів», Ленін у декілька разів збільшив чисельність прикордонників. Це за часів Леніна в російську мову ввійшла гордовита фраза — «кордон на замку!». Це при ньому кордон справді зробили непрохідним.
Але головне навіть не це. За Олександра та Миколи прикордонники підпорядковувалися Міністерству фінансів. Головне їх завдання — захист економічних інтересів країни. Поки тривала Громадянська війна, жодних кордонів не було, а були фронти. 1920 року, коли Громадянська війна майже вщухла, Прикордонні війська було підпорядковано Особливому відділу ВЧК. З тих пір прикордонники завжди були частиною каральної системи диктатури пролетаріату — ВЧК-ОДПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-МВС-КДБ.
Армії не притаманні завдання митного контролю на кордонах.
Армії не притаманні завдання боротьби зі шпигунами та контрабандистами.
Армії не притаманні завдання присікання втечі громадян із власної країни.
Але Жуков, обійнявши в лютому 1955 року посаду Міністра оборони, викликав свого першого заступника — начальника Генерального штабу Маршала Радянського Союзу Соколовського і наказав готувати доповідну записку в Центральний комітет КПРС з вимогою передачі Прикордонних військ у підпорядкування Міністерства оборони.
3
Була в Радянському Союзі ще одна збройна сила, Міністерству оборони не підпорядкована — Внутрішні війська МВС. У жодній нормальній країні світу немає аналогу Внутрішнім військам МВС. Такі війська було створено лише там, де за нашим зразком будували щасливе життя.