Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Це свідчить про набряк легенів, — зауважив він. — Серце слабшає, і в легенях накопичується рідина.
Євина сестра полегшено кивнула. «Дивовижно, — думав Ернест, — як оці “наукові ритуали” — називання й роз’яснення явищ — применшують жах. Я назвав тип її дихання? Пояснив, як ослаблений лівий шлуночок виводить рідину через ліве передсердя в легені, спричиняючи появу піни? Ну то й що? Я нічого не зробив, просто дав цьому монстру ім’я! Але мені тепер краще, як і її сестрі. А якби Єва була притомна, імовірно, їй теж полегшало б.
Ернест тримав Єву за руку, відчуваючи, як дихання жінки поступово слабшає та стає уривчастим. Приблизно за годину воно припинилося. Ернест не зміг намацати пульс.
— Вона померла.
Кілька хвилин вони з сестрою Єви сиділи мовчки, а тоді почали міркувати, як діяти далі. Для початку вони склали перелік телефонних дзвінків: сумну новину треба було повідомити Євиним дітям, друзям, газетам та бюро ритуальних послуг. Невдовзі Ернест підвівся, щоб іти додому, — сестра збиралася обмивати тіло Єви. Вони обмінялися кількома репліками з приводу одягу для померлої. Сестра сказала, що замовить кремацію, тож, імовірно, бюро ритуальних послуг надасть для цього спеціальний саван. Ернест кивнув, хоча й гадки не мав, як воно буде.
Ідучи додому, Ернест думав, що майже нічого не знає про смерть. Попри те, що він мав великий медичний досвід і йому доводилося робити розтини, подібно до інших лікарів, він ніколи не був присутнім під час настання смерті. Ернест ставився до цього спокійно і професійно; хоч йому й бракуватиме Єви, вона досить легко відійшла в інший світ. Він знав, що зробив усе можливе, але тієї ночі його сон був тривожним — надто сильним було відчуття, що її тіло й досі притискається до його грудей.
Ернест прокинувся близько п’ятої ранку, намагаючись ухопитися за рештки напрочуд реального сну. Він зробив те, що завжди радив робити пацієнтам, яким наснилося щось тривожне: непорушно лежав у ліжку із заплющеними очима, пригадуючи всі деталі. Відтак дістав із тумбочки блокнот і олівець і записав свій сон:
Я прогулювався у великому торговельному центрі разом із батьками та братом. Ми вирішили піднятися нагору, однак у ліфті я опинився сам. Підйом був дуже довгий — ліфт піднімався нескінченно. Коли ж я нарешті вийшов із нього, то опинився на узбережжі, але моїх рідних ніде не було, і я почав їх шукати. Краєвид був просто неймовірний… Це узбережжя скидалося на рай… Але мене чомусь охопив непоясненний жах. А потім я почав надягати на себе нічну сорочку із милим зображенням усміхненого ведмедика Смокі. Його зображення ставало дедалі яскравішим, а тоді засяяло… І невдовзі на ньому зосередився увесь сон, немовби вся його енергія перенеслася на мордочку гарненького веселого ведмедика.
Що більше Ернест думав про свій сон, то важливішим той видавався. Йому не вдалося заснути, тож о шостій ранку він пішов до свого офісу, аби занести його в комп’ютер. То був ідеальний приклад для розділу про сни у книзі «Страх смерті та психотерапія», над якою він саме працював. Або «Психотерапія, смерть і страх» — він іще не визначився з назвою.
Насправді в цьому сні не було нічого загадкового. Зважаючи на події, які трапилися напередодні, його було досить легко розтлумачити. Смерть Єви наблизила його до усвідомлення власної смерті (уві сні це символізував невимовний жах, що його відчув Ернест, опинившись на самоті, а також тривала подорож ліфтом до «райського узбережжя»). Як банально, думав Ернест, що «творець снів» підсунув йому казочку про подорож до раю! Та що вдієш? Цей творець діяв самотужки, сформувавшись ще в часи зародження свідомості, і на нього більше вплинула масова культура, аніж сила волі.
Сенс сну крився в нічній сорочці з яскравим зображенням ведмедика Смокі. Ернест усвідомлював, що появу цього символу спричинила розмова про те, як одягнути Єву для кремації, а отже, ведмедик Смокі уособлював кремацію! Моторошно, але водночас повчально.
Що частіше Ернест про це думав, то глибше розумів, що цей сон може стати йому в пригоді під час підготовки психотерапевтів. З одного боку, він ілюстрував думку Фройда про те, що сновидіння передусім мають оберігати сон людини. Зважаючи на це, жахлива думка про кремацію перетворилася на незлостивий і приємний образ ведмедика Смокі, якого всі просто обожнюють. Утім, сновидіння досягло своєї мети тільки почасти: попри те, що він міцно спав, відчуття жаху перед смертю таки просочилося в його сон.