Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Решту сеансу Джастін та Ернест присвятили обговоренню майбутнього їхньої терапії. Ернест зауважив: те, що Джастін почав пропускати сеанси та запізнюватися, свідчило, що його зацікавлення процесом лікування значно зменшилося. Джастін із цим погодився і сказав, що тепер він не може дозволити собі ходити до психотерапевта. Ернест радив не відмовлятися від терапії за таких складних обставин і запропонував Джастінові перенести оплату на пізніший термін, коли його фінансове становище стабілізується. Попри це, Джастін (знову-таки з неабиякою рішучістю) відмовився, зауваживши, що протягом найближчого часу на таке покращення не варто й сподіватися, доки його батьки ще живі. До того ж Лора гадала (а він із нею погоджувався), що нове життя не варто розпочинати з боргів.
Та йшлося не тільки про гроші. Джастін сказав Ернестові, що терапія йому більше не потрібна. Він потребував допомоги — і отримував її через спілкування з Лорою. Ернестові це не сподобалося, однак він стримав себе, згадавши слова Маршала про те, що бунт Джастіна свідчив про реальний прогрес. Відтак він пристав на пропозицію Джастіна щодо припинення терапії і водночас м’яко радив не робити це так раптово. Той усіляко опирався, але зрештою погодився відвідати ще два сеанси.
Працюючи з пацієнтами, більшість психотерапевтів влаштовують десятихвилинні перерви між сеансами та призначають зустрічі в конкретний час. Ернестові це не вдавалося: йому бракувало дисциплінованості, а тому він нерідко починав сеанс пізніше або ж не вкладався у заплановані п’ятдесят хвилин. Розпочавши власну практику, Ернест влаштовував п’ятнадцяти- або двадцятихвилинні перерви між сеансами та призначав зустрічі на досить дивний час: 9:10, 11:20, 14:50. Звісно, Ернест приховував цей неортодоксальний секрет від Маршала, який би розкритикував його за те, що він не може триматися певних рамок.
Під час перерв Ернест зазвичай занотовував інформацію про пацієнта в його медичну картку або ж записував у блокнот ідеї для книги, над якою працював. Та коли Джастін пішов, він не зробив жодного запису. Він сидів мовчки і «перетравлював» учинок свого пацієнта. Їхній фінал був «незавершеним». Ернест знав, що допоміг Джастінові, та попри це далеко вони не просунулися. Безперечно, страшенно дратувало й те, що Джастін пов’язував своє одужання виключно з Лорою. Але водночас він на це й не зважав. Завдяки супервізії він навчився притлумлювати свої емоції. Треба обов’язково розповісти про це Маршалові. Таким самовпевненим професіоналам, як він, рідко дякують, бо вважають, що їм це не потрібно. Та Ернест відчував, що його супервізор має оцінити такий «зворотний зв’язок».
Попри те, що він міг досягти з Джастіном кращих результатів, факт припинення терапії аж ніяк не засмутив Ернеста. П’яти років цілком досить. Йому не подобалося працювати з хронічними пацієнтами. Ернестові був притаманний авантюризм, а коли пацієнти не прагнули завоювати нові, незвідані території, він просто втрачав до них інтерес. А Джастін ніколи й не був дослідником. Звісно, наприкінці він скинув із себе ланцюги та звільнився від важкого тягаря, яким був його шлюб. Однак Ернест не поспішав його хвалити, бо той крок зробив зовсім не Джастін, а нова сутність) — Джастін-Лора. Коли Лора зникне з його життя (Ернест не мав щодо цього жодних сумнівів), той знову перетвориться на «старого Джастіна».
Розділ 11
Наступного дня Ернест похапцем робив необхідні записи, чекаючи на Каролін Лефтман — саме мав бути її другий сеанс. День був довгий, однак психотерапевт не відчував утоми: якісні сеанси його добряче бадьорили, а цей день був досить-таки вдалим.
Принаймні його потішили перші чотири пацієнти із п’ятьох. П’ятий пацієнт на ім’я Бред змарнував час на нудну й детальну розповідь про події останнього тижня. Скидалося на те, що більшість таких пацієнтів просто фізично не вміли користуватися терапією. Кілька спроб спрямувати його до глибших рівнів виявилися марними, тож Ернест спробував застосувати інший підхід: можливо, біхевіоризм допоможе Бредові впоратися із хронічною тривожністю та схильністю до прокрастинації? Утім, щоразу, коли він намагався про це сказати, як Бред відразу починав сипати компліментами, зауважуючи, що терапія напрочуд ефективна, панічні атаки майже зникли, і він вельми цінує співпрацю з Ернестом.