Трансгалактичний розвідник
- Автор: Брошкевич Ежи
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: Видавництво дитячої літератури “Веселка”
- Переводчик: Ростислав Дуб
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Трансгалактичний розвідник». Краткое содержание книги:
Минає 862 рік Нової Космічної Ери, тобто 862 рік, відколи люди вперше ступили на поверхню Марса. За цей час вони освоїли всі планети сонячної системи — упоралися і з пустелями Марса, і з формаліновими болотами Венери, і з бурями Нептуна, і з надмірною радіацією Сатурна. Тепер людству стала тісна сонячна система, як колись стала тісна Земля. І ось екіпаж сміливців на штучній механопланеті вирушає за межі сонячної системи — в сузір’я Центавра…
Запрошуємо вас, діти, хоч заочно стати учасниками цієї подорожі — ви будете свідками багатьох цікавих і незвичайних пригод.
Йон глянув на Робика, а той на Йона, і тепер усі четверо зареготали так, “наче закашляла засапана, тяжко хвора на грип зозуля”. Бо вже не тільки Алик, але й Алька мимоволі почала наслідувати Йона.
— Дивно, — сумно мовив Робик, — що ви, люди, нічого так легко не перехоплюєте від інших, як найгірші риси.
Алик кивнув головою, Алька знизала плечима. Робик докінчив свою думку:
— Ваші організми надто ускладнені і тому швидко псуються.
— А що ж у нас зіпсувалося? — захоплено спитав Алик.
— Почуття гумору, — відповів Робик.
— Що? — перепитали близнята.
— Я маю вмонтоване почуття гумору, — пояснив Робик. І відразу додав: — Нема з чого реготати.
Але це не допомогло. Коли врешті регіт ущух, Йон глянув на стелю й мовив щось дивне:
— Увага, Пеере! Добрий день!
— Добрий день, — відразу відповів глибокий, приємний і дуже дзвінкий голос. — Чого бажаєте?
— Покажи нам схему загальної конструкції. На перший раз вистачить одногодинної програми.
— Будь ласка, — відповів голос.
За секунду зі стелі спустилася кабіна з прозорими стінками і, опинившись перед дітьми, гостинно відчинила свої дверцята Рої витріщили очі на Йона.
— З ким ти говориш? — пошепки спитала Алька. — Адже всі дорослі на роботі.
— Авжеж, — підтвердив голос.
Йонові аж очі загорілися з утіхи, коли він побачив, які спантеличені його друзі.
— Всі люди-дослідники перебувають уже на своїх щоденних робочих місцях, — вів далі голос. — Я ж, звичайно, залишився. Звуть мене…
— Першим Розвідником! — крикнула Алька.
— А скорочено Пеером. Добридень. Дуже приємно…
— Нам також дуже приємно, — сказав Алик. — Що чути?
Перший зареготав з такого запитання Робик, бо він, як робот з умонтованим почуттям гумору, мав найшвидший рефлекс.
Остання засміялась Алька, цього разу вже цілком по-своєму, і Йон відразу затих. Що то був за сміх! На нього можна було написати цілу низку музичних імпровізацій.
Тим часом Пеер спокійно й діловито відповів Аликові на його запитання:
— Цю хвилю чути ваш сміх.
— Ти неперевершений, Пеере! — захоплено вигукнув Робик. У залі посвітлішало, наче Пеер якось по-своєму усміхнувся.
— Це мене тішить, — сказав голос. — А тепер… запрошую дорогих гостей оглянути те, що запропонував Йон Сого. Згода?
— Дякуємо! — вигукнули всі четверо і зайшли до кабіни з прозорими стінками.
Так почалася їхня друга за той день подорож по “Першому Розвідникові” — цього разу “зсередини”.
Як ми вже згадували, розмір “Першого Розвідника” порівняно з сотнями інших механопланет і штучних супутників був невеликий. Пеер був одною з найменших малолітражних моделей, але він мав рису, що відрізняла його від них усіх. А саме: був побудований за принципом Самостійного Робота.
Досі за цим принципом будували тільки людиноподібних Роботів-Опікунів. Пеер же був першою механопланетою, що мала певну свободу дій. Це означало, що, діставши основну програму роботи, він міг працювати і працював цілком самостійно.
Весь екіпаж Пеера переважну більшість своїх дослідно-вимірювальних робіт виконував у космічному просторі. Космольоти “Альфа” і “Бета” літали за десятки й сотні тисяч кілометрів від своєї бази, найчастіше в протилежні напрямки, щоб якнайкраще вивчити майбутню трасу “Землі”.
Отже, поки тут з’явився Йон з Робиком, а пізніше й Рої, “Перший Розвідник” звичайно протягом восьми годин на добу залишався цілком самотнім. Коли ж на нього прибули наймолодші гості, програма дій Пеера помітно ускладнилась. Але ніхто з дорослих навіть гадки не мав клопотатися цим. То була справа самого Пеера. І годі. Він сам визначав свій шлях у просторі, сам перевіряв швидкість руху, сам стежив за механізмами в лабораторіях, піклувався про метеликів у ботанічному саду, сам регулював світло штучних сонць, формував хмари на штучному небі, сам смажив людям на сніданок грінки і збирав овочі на вечерю, сам готував космольоти до старту і сам робив салати з від нього ж вирощеної городини.
Огляд корабля-планети, мабуть, був дуже поверховий, бо, на прохання Йона, мав тривати лише годину.
Почався він з верхнього шару “Першого Розвідника”. Шар був двісті метрів завтовшки: перші десять метрів — охоронна верства, дальші тридцять метрів — дві ізоляційні і дві внутрішні охоронні верстви. Решту з тих двохсот метрів складало внутрішнє склепіння штучного неба, в якому містилися комори дощу, рушійні механізми, сонячні печі, фабрики повітряних струменів, фабрики атмосфери і так далі, аж до інкубаторів кількох видів птахів і станції ліфтів.