Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 95 96 97 98 99 100 101 102 103 ... 406
Перейти на страницу:

Належав до літературно-мистецького угруповання «Музаґет» (1919), а пізніше до літературних організацій «МАРС», «Плуг», «Ланка». У 1919–1921 рр. був членом Української Комуністичної партії (боротьбистів) і жив у Білій Церкві. У 1922–1923 рр. учителював у с. Трушки на Білоцерківщині, викладав математику.

Вперше В. Ярошенка заарештували 26.02.1933 р., але за «відсутністю складу злочину» через два з половиною місяці звільнили із-під варти. Вдруге він потрапив за ґрати 3.11.1936 р., а 13.07.1937 р. на закритому засіданні в Києві його засудили до розстрілу. Вирок виконали того ж дня.

«Хтось сонце списом за край зачепив…»

Хтось сонце списом за край зачепив І владно потяг за темний обрій, — Огняну цілину, розіп’яв, роз’ятрив — Недобрий.
А там, – як об кремінь, – об сонце креше Крицяним велетенським кресалом І соняшним золотом захід мереже, Мов палаючими коралями.
Мов палаючими крицями, Мов палаючими зливами: Розкидає іскри жар-птицями, Жар-звірами і жар-рибами.
Вигинається зміями: Вужами і гадюками — Золотими віями По повіках стука…

«Дзвенить і дзвонить…»

Дзвенить і дзвонить, Пала і палить — В гучні долоні Ловить опали.
У моє серце вливає силу, В усю істоту влива буяння І крик бажання – якби-то крила — За обрій щастя – до мук згорання!
Вечором травам – забавка — Вітер жене в далину… Чи потерчата чи мавки Степову вкрали луну?
Крикнуть і зойкнуть – даремно Відгук тане – мов тінь… Ліс кривулькою темною Повирізав далечінь.
Над лопухом пелехатим Бражник уперто гуде, Ніч павуком волохатим Дня висисає мед.
Гримнуть би раптом з гармати, Чи одшукався б тоді, Тиші з луною розп’ятих, Єдності згублений слід?

«Плакайте, плакайте, плакайте…»

Плакайте, плакайте, плакайте, Гасне затеплений південь… – Чуєте крукові крякоти Там, де виспівував півень?
Сунеться хмарове оливо, Тіні ганя по долині, Захід, мов огнене коливо. На панахиді по днині.
Сонце полонено хмарами — Нетрами хмар пелехатими — Князь світлозорий козарами Дикими і волохатими.
Плакаймо, плакаймо, плакаймо: Небо запалося трунами; Похорон днини одплакуймо Вечора чуйними лунами.

«До неба фіялкова риза…»

До неба фіялкова риза Півкругом зірками приколота. І сіється золото сизе, На землю – прозоре золото.
Тумани на вітрі протряхли В степу понад шляхом синім. Мої ноги і руки пропахли Гірким і солоним полинем.
Я обвітрив обличчя і груди; Засмагли плечі і руки… – Там ходять лисиці і люди, Де стежки повзуть, мов гадюки.
Де ходять ведмеді і звірі, – Там шляхи прямі й широкі. У небі – в фіялковій шкірі — Горить половина ока…

«Пропахли не тільки руки…»

Пропахли не тільки руки, Волосся пройшло і очи — Полинем, любистком і рухами Ночі.
Там ходять тільки омани, Ворожба, сновиди й навроки, Де в болоті одбилось в тумані, В трясині – одиноке — Червоне, як рана — Місяця око.
1 ... 95 96 97 98 99 100 101 102 103 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)