Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
Тепер і живуть вони.
І пішла Оленка на ріку прать сорочок,
І миє сорочки,
І їсть стручки-горох,
І пустила цілий стручок
У воду,
І поплив той стручок рікою 15.
І прала Оленчина мати
На річці теж рубахи,
Через троє діб дивиться: стручок пливе.
Вона взяла і з’їла
Той стручок, і зачереватіла
Од того стручка.
І вивела вона сина,
І дала йому ім’я Котигорошко.
І росте він не по часах,
А по минутах.
Як народився,
Став бігать, став балакать і дітей чужих бить.
Побув три годи,
За три годи обіймище 16 стало у Котигорошка: Голова, як котел завбільшки. І питає він:
«Чи були у вас, мамко, чи сини, або дочки?» […]
Вона і каже:
«Було у мене вісім синів і сестра твоя Оленка — дев’ята!..» — «Тепер, мамко, печіть мені буханці Та сухарці,
Я піду сестру Оленку виручать».
Каже [мати]:
«Не йди, сину!
Ходило вісім братів твоїх,
Не таких, як ти,
Та й то побив Змій,
А тебе нічого й бить!» —
«Ні, зо мною нехай попробує,
Чия ще сила подужає».
Пішов він на базар,
Купив клапоть заліза, три пуди 17,
І поніс до ковалів, до хороших.
«Нате злийте мені кулю міцну 18,
Щоб як ударить об камінь, чи що,
Так щоб не розсипалась.
Що скажете, то вам за те і заплачу». —
«То много грошей треба, ви не заплатите!»
«А скільки?»
«Півтораста рублів», — кажуть 19. «Ну, от вам двісті рублів, тільки щоб міцна».
Вийняв гроші і положив.
«А як виллєте, — каже, — так пускайте.
Вона буде до мене летіть».
Приходить додому і каже:
«Глядіть же, мамко,
Як буде що ревти,
Так збудіть мене,
А я ляжу спать».
Як узяли лить,
Вилляли і пустили:
Летить і реве,
Горшки, миски з полиці падають, Хата движеться.
«Ну, вставай, сину Котигорошку, щось реве».
Він вибіг і наставляє коліно, І каже: «Бий мене у коліно!»
Вона як ударила,
Так на три клапті і розсипалась.
Узяв він три клапті,
І односить ізнов назад,
До тих ковалів, і каже:
«Ізлийте уп’ять, та добре,
Щоб вона не розсипалася,
А то будем спориться,
Я вас тими клаптями поб’ю,
Узяли гроші, так робіть міцно.
Зробите, пускайте уп’ять».
Пішов додому і каже:
«Глядіть же, мамко,
Як буде що ревти,
То збудіть мене,
А я ляжу спать».
А ті ковалі як узяли лить —
І злили міцно, і пустили.
Вона уп’ять реве,
Горшки, миски з полиці падають,
Хата движеться.
«Ну, вставай, Котигорошку, щось реве».
Він вибіг, і наставляє коліно,
І каже: «Бий мене у коліно!» Як ударила вона у коліно, Так і роздвоїлася.
Бере він ті клапті і уп’ять односить.
«Я вам два рази прощав,
А третій раз не прощу.
Робите, так робіть хороше,
Зливайте
І пускайте
Уп’ять до мене, як і ті рази».
Пішов додому і каже:
«Глядіть же, мамко,
Як що буде ревти,
То збудіть мене,
А я ляжу спать».
А ті ковалі як узяли лить —
І злили міцно, і пустили.
Вона уп’ять реве,
Горшки, миски з полиці падають,
Хата движеться.
«Ну, вставай, Котигорошку, щось реве».
Він вибіг, і наставляє коліно,
І каже: «Бий мене у коліно!»
Як ударила у коліно,
Так і одскочила,
І покотилася ціла.
Тоді він узяв і сказав матері:
«Печіть буханці
Та сушіть сухарці,
Піду сестри Оленки шукать».
Мати каже:
«Було у тебе вісім братів, Та Змій побив і поїв, А тебе і нічого знать 20, як ти сам!» —
«Я піду шукать його, нехай зо мною попробує».
Купив він міцної юхти 21,
І зробив мішок,
І укинув ту кулю у мішок,
І її так обілив 22,
Узяв буханці
Та сухарці
Та й пішов Оленки шукать.
Іде довго, недовго, —
Пасеться череда, і там пастухи.
«Чия се череда?» — «Змієва!» —
«А, се, — каже, — мого зятя,
Ось я йому дам!» —
«Тут, земляче, вісім таких ішло
Із кияками
І з шаблями,
Так наш пан їх побив,
А тебе нічого й знать!
Як уб’єш нашого бугая-третяка,
Та спечеш, та з’їси,
Так подужаєш нашого й пана». —
«Давайте, де він?»
Пригнали: ось!
Як ухватив він ту кулю
Та ударив мішком,
Так він 23 і не струснувсь.
Тоді шкуру зідрав,
Середки викидав,
Порубав,
У казан склав
І пече.
Іспік, заходився —
Із’їв, двадцять відер води випив
І пішов.
«Дякую вам, господа, що ви мене накормили!» —
«Ну, се, — кажуть, — як із’їв,