Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
2 Тут місто зветься не Муром, а Муромль, нагадаємо, що в давній українській традиції Іллю Муромця звали Муровлянином.
3 Це образи пізнішого часу.
4 Корш (коршак) — військовий загін. Військо на сорок тисяч на той час було непомірно велике.
5 Так звуть Іллю й билини російської традиції.
6 Чернігів був князівським містом. Воєводою називався тоді князівський правитель міста, його намісник. Володимир Великий і справді замінив був по містах місцевих князів своїми намісниками та князями.
7 Бринські ліси — деякі дослідники вважають, що йдеться про Брянські ліси, хоч це може бути назва загальна або й фантастична, як гора Сорочинська, Сафат-річка тощо.
8 Цікаво, що на Чернігівщині є село Семидуб’я — чи не там творці епосу розмістили місце осідку Солов’я-розбійника?
9 Верста має 1066,8 м; ясна річ, що ці відстані фантастичні.
1 °Cлова, проказані кобзарем невиразно, відтворюємо здогадно.
11 Ярий лук — бойовий лук.
12 Ясно, що в польових умовах Ілля не міг кувати в кайдани, для цього треба мати інструмент.
13 Тобто Ілля вже ставився до свого полоненого, як до раба, але з осторогою.
14 За визначеними приписами та етикетом.
15 Апраксія (Опраксія) була княгиня, бо заміжня, до заміжжя була княжною (дочкою князя).
16 Місце, що вказує, як швидко мчав кінь. У билині про Дюка Степановича розповідається про те, що кінь був крилатий. Про крилатих коней у богатирів уже йшлося.
17 На п’ятнадцять верст — казкове перебільшення.
18 Співак опустив слово «Муромль», яке за змістом має бути.
19 Тут відбито феодальні стосунки: Муромець іде на службу до князя, але його слуга не є підлеглий князеві. Він служить Муромцю, тому й відмовляється виконати князівський наказ.
20 Речення пропущене співаком, а за смислом має тут бути.
21 Бременні — вагітні.
22 Куньовий — куничий, зі шкурок куниці.
23 Куликове поле в билинах згадується як поле для страти.
24 Отже, славу мали співати по землях християнських та бусурманських («землях та ордах»).
ПРО ІЛЛЮ МУРОМЦЯ ТА СОЛОВІЯ Зап. упорядником книжки з голосу кобзаря Зиновія Штокалка.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
ПРО КОТИГОРОШКА 1
Був собі чоловік та жінка,
І у них — вісім синів і дев’ята дочка Оленка.
До зроста літ поросли сини
І помер їхній батько.
Вони бідного стану — дрібні люди —
Треба самим орати.
І зробили плуг,
Ярма поробили,
Самі запряглись
І поїхали орать 2.
І кажуть вони:
«Як мати поварить,
Так ти, сестро Оленко,
Щоб винесла нам обідать».
Вона каже:
«Як же я вам нестиму обідать, Як я не втраплю?» Вони кажуть:
«Ми будемо стружки стругать, Так по стружках ти І прийдеш до нас».
Наварила мати обідать,
Вирядила Оленку з обідом.
Понесла Оленка
І йде по тих стружках.
Дивиться, де стружки — там і йде.
Змій летів і у хватив ту Оленку.
І приніс Змій її в свій дім.
Ждали, ждали брати —
Оленки нема з обідом.
Орали до вечора голодні.
Приходять увечері додому.
Повипрягались,
Уходять у хату
І питають матері:
«Де сестра Оленка,
Чом не винесла обідать?» —
«Я наготовила, — каже мати, —
I сестра Оленка понесла вам обідать».
«А! Се сукин син Змій
У хватив нашу сестру Оленку!
Печіть, мамо, буханці,
Та сушіть сухарці,
Та шийте торбинки, Та складайте сухарці в торбинки, Та підемо тоді ми сестри Оленки шукать!» Поробили вони кийки собі, Позаливали свинцем голови 3, Купили по шаблі собі, Тоді забрали буханці І сухарці
І пішли Оленки шукать, своєї сестри. Пішли собі за тридев’ять земель У тридесяте царство, У інше государство і ідуть собі.
Ввійшли у степ 4. Пасеться череда така, Що і очима не зоглянеш. Вони стовповою дорогою ідуть 5, І пастухи лежать собі на дорозі. Приходять: «Здрастуйте!» — «Здрастуйте!» —
«А чия це, господа пастухи, череда?»
Кажуть: «Змієва!» —
«А, се сучого сина нашого зятя,