Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Ви мені скажете, що у мене є багато полків окрім Запорожського корпусу, — так, пане отамане, маю дуже багато ріжних полків, але всі ці полки треба поставити хоч на один місяць в нормальні умовини, на кождий такий полк дати по кілька старшин і козаків Запорожського корпусу, котрі навчали б, кождий день пороли б половину так званих «товаришів», а деяких і розстрілювали, а через місяць будуть розкішні. На превеликий жаль я не можу виділити з Запорожського корпусу ні одного старшини, або козака, бо цих героїв не багато і потрібні вони для великого діла.
Хай Київ заворушиться, хай всі відверто подивляться небезпеці в вічі і тоді побачите, що треба йти не на компроміси з большевиками, а рішуче з ними боротися. Може я не в курсі всіх справ, може Київ на що небудь сподівається, тоді скажіть, аби й я знав. Край нищиться заклятими ворогами України, гаяти часу не можна.
Не хочу допустити, аби всі події минулого року точ в точ повторилися і в цім році.
На Вас, пане отамане, дивиться вся Україна. Я скінчив.
Отаман Болбочан.
Доклад цей робив отаман Болбочан дня 10 січня 1919 р. в м. Полтаві. Отамана Петлюру викликати було неможливо, чому від його імені доповідь прийняв ген. Осецький.
(Українське слово (Берлін). - 1921. - 1 липня.)
Документ № 4
Доповідь полковника П. Болбочана через отамана В. Бронського 421 для Директорії
20 січня 1919 р.
Всі мої домагання, аби Київ оцінив сучасний мент і важність фронта не мали успіху. В своїх домаганнях я уже іду далі. Становище Вам уже відоме. Наступати на ворога не маю сили, всі мої вірні полки стомлені і з них більша половина уже перебита, а решта до бою нездатна. Повторювати свій доклад, котрий 10 днів назад я зробив отаманові Петлюрі не буду… Ваша допомога один міф… Авангарди цієї допомоги уже прийшли, але я не маю часу їх обезброїти, бо то є зброд, а не військо — це фастовський курінь. Другі частини, котрі йдуть з Київа, теж такі. Тільки січовики, надіюсь будуть кращі, але один полк (котрий виходить того часу з Київа) не допомога, та й то буде вже пізно.
Мої частини дуже стомлені і потребують відпочинку. Всі вони можуть вмерти як і умірають, але цього я не допускаю, бо толку з цього не буде. Найбільша кількість в полках 400 багнетів, є такі, що мають 200. Ці люде мусять бути кадром для будовання військових частин… (стрічка порвана)[26]. Всі частини котрі зараз прибувають до мене думають, що тут будуть відпочивати, або гратися. Київ присилає частини неодягнені, без харчів — це можуть робити люде не розуміючі бойової обстановки. Но це все дрібниці. Важно те, що Полтаву залишаю, бо тримати не маю чим. Допомога вимагає, аби над нею працювати в крайнім разі 2 тижні.
Я відхожу на Кременчуг, де буду боронитися, а головним чином організувати Запорожський корпус і другі частини, котрі працюючи з Запорожцями теж стали гарними частинами. Арієргарди будуть затримувати ворога в районі Ново-Санжари і Кобеляки. Ті активні частини, котрі йдуть з Київа будуть складать Ромоданівську групу і будуть мати важну оборонительну лінію по Псьолу у Ереськи і по Хоролу в районі Миргорода. Лозовська група буде прориватися на Павлоград на зєднання з отаманом Гулієм 422. Всі ці групи будуть підготовлятися до активних операцій. Крім цих частин буду приводити до порядку і ті частини, котрі зараз не боєздатні (себто котрі розложилися). Ми все зробимо, що від нас вимагає обовязок перед Україною, але це не все. Необхідно аби Директорія… (порвана стрічка)[27].
У своїм докладі отаманові Петлюрі я прохав Директорію порозумітися а Антантою і стати з ними в реальні відношення. Може треба буде піти на компроміс, але нам потрібно наймень-ше три дивізії Французів, щоби за допомогою їх очистить Україну від ворогів. Треба три дивізії, а як будете тягнути, то трьох дивізій буде мало.
Я не боюсь казати правду і не боюсь суда історії, мій погляд патріота. Я все сказав, тепер слова за Директорією. Моє прохання — не губіть Україну. Я маю надію, що зі мною згодяться всі і, як що зі мною згодяться, то прохаю перебалакати зі мною відносно бойового плану.
26
Примітка зроблена особою, яка розшифровувала текст переговорів по прямому дроту
27
Примітка зроблена особою, яка розшифровувала текст переговорів по прямому дроту