Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
1. — По мотивам політичним Директорія заінтересована, аби Київ був взятий нами як найскорше так само і Одеса в звяз-ку з цим мною даний наказ Полковникові Філатьєву 409, що командує Одеською групою, в найближчий день захопити Одесу до приходу військ Антанти. Сьогодні одержав повідомлення, що Філатьєв взяв Терашпіль і наблизився до Одеси передовими отрядами за 40 верств. Флангова група його під командою Грігорьєва 410 розвиває одночасно наступ на Херсон і Миколаїв. Наказ Осадному Корпусові, що обложив Київ і почасти переправився на лівий берег, дається в такому смислі, щоби штурм Київа в найближчий день вже відбувся ось через що я позавчора давав наказ Комкору Кудрявцеву 411 форсіровать наступ на Київ по лінії Ромодан-Київ для того, щоб Ваші збиті і дісціпліновані частини підперли молоді формування, котрі переправились на лівий берег і в котрих я не дуже певний.
2. — Німці провадили віроломну політику до нас і проводячи переговори разом з тим хотіли приступити до захоплення комунікаційних і операційних ліній в тилу росположення Осадного Корпусу, щоб упередити це ми приступили до обеззброєння німецьких гарнізонів і проїзжаючих ешелонів. За два дні нами обеззброєно німецькі залоги в Бірзулі, Жмеринці, Винниці, Козятині, Попільні, Фастові, Білій Церкві. Зараз іде обеззброєння в Умані і Христинівці. Сюди не входить обеззброєння ешелонів, яке ми зараз робимо і за допомогою якого поповнюємо недостачу зброї. В звязку з політикою німців Директорією пред’явлено ультиматум німецькій Обер Команді і Великій Салдатській раді в Київі. В тексті ультиматум дословно буде переданий Вам після моєї розмови додатково.
Зміст ультиматума містить в собі вимогу повного нейтралітету з боку німців в противному разі ми оголошуємо їм війну і закликаємо все населення до боротьби з ними. Я маю вражіння що цей ультиматум трохи охолодив німців, бо вчора приїздили неофіціальні представники їхньої Салдацької Ради і прелюмінарно приняли ті умови, які їм було запропоновано; сьогодня увечері мають прибути офіціальні предтавники Обер Команди з Київа для ведення переговорів, але до того часу ми проводимо з ними рішучу боротьбу і навіть в цю хвилину, коли я з Вами говорю під Бердичівом іде бій з ними, щоб ліквідувати їх віроломний наступ, в результаті котрого вони вночі обеззброїли частину нашого гарнізону і заарештували Коменданта і иньшу старшину.
Пропоную Вам на лінії розположення Ваших військ вжити відповідних заходів для паралізування можливої небезпеки і для того, щоб їм показати нашу зростаючу силу. Найкраще робити вночі, в разі успіху Ви збільшете кількість зброї яка нам так потрібна.
3. — Справа з Антантою стоїть так: наш представн[ик] Націон[ального] Союзу, бувш[ий] міністр пошт Сідоренко412 одержав від Американського] посла в Ясах запевнення, що Америка і Англія безумовно визнають Самостійну нашу Республіку при умові ліквідації Гетьманщини нашими власними силами, але до приходу війська Антанти. Що до Франції, то вона стоїть за Федерацію України з Росією тільки через те, що боїться банкротства Росії того, що північ Росії не заплатить боргів винуватих Франції, але з погляду Американського посла фінансові моменти в Українській справі не являються рішаючими. В звязку з цим повідомляю Вас, що вчора нашою радіостанцією у Винниці перехоплена радіотелеграма Американського посла в Київ в якій говориться, що французький консул Одеси Ено 413 не є уповноважений представляти політику Антанти. Ено проводить справу в Українському питанню сепаратно і на власну відповідальність з таким розрахунком, щоби поставити і Україну і Держави Антанти перед фактом. Наше завдання ставити Антанту перед тими фактами, які ми будем створювати своїми силами, по тому Пане Отамане зі всего сказаного випливають льогічно слідуючі висновки: зараз ми повинні мати військову силу яка б стояла на сторожі інтересів нашої Державної Самостійности і била б не тільки гетьманців, але давала рішучий отпір і приймала профілактичні засоби відносно німців що заважають нам піддержкою гетьманської влади. Одночасно ми повинні бути готові і до активного отпору Антанті коли вона буде нав’язувати нам свою волю і насильно тягти в московське ярмо. Цю точку погляду і Ви яко представник вищої військової влади на лівому березі, котрому приходиться вступати в ріжні стосунки з представниками нейтральних держав чи держав Антанти, повинні розвивати і рішуче в цьому смислі висловлювати яко погляд Діректорії. В зносинах з Антантським військом, коли до того прийдеться, ніяких авансів їм не давати і висловлювати той погляд, що ми з ворогами Української Державности будемо боротись до останнього чоловіка, бо тільки державна самостійність України може забезпечити політичну волю населення України, а селянам дати землю. Для того, щоби наша позіція в цій справі була сильною треба прискорити за всяку ціну створення військової сили не тільки шляхом добровольчеських поповнень, але й мобілізації. Вказівки з приводу мобілізації одержить Н[ачальни]к Вашого Штабу.