Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
Останні рядки не залишають сумніву щодо мети партії:
Російський фашистський союз у 1943 році був заборонений японцями, що окупували Маньчжурію. Доля лідерів відома: Родзаєвскій несподівано для багатьох виїхав у СРСР, де був арештований і засуджений до розстрілу, Вонсяцкій був заарештований у США і засуджений до п’яти років в’язниці. Після звільнення він припинив займатися політикою і помер у віці 67 років в американському місті, що за іронією долі називається Сент-Пітерсбурґ. Російський фашизм почав відроджуватися наприкінці 1980-х років.
Найбільшою організацією, що пропагувала російський націоналізм, антисемітизм і відновлення монархії, була «Память» Дмітрія Васільєва. Важко собі уявити, щоб «Память», яка виникла в 1980 році, існувала непідконтрольною КДБ. Генерали КДБ Олєґ Калуґін і Леонід Шебаршин підтвердили цей зв’язок, як і «розкол», що стався, і створення ще з десяток подібних організацій по всій Росії. На відміну від емігрантів 1930–1940 років, сучасні націоналісти уникали слова «фашизм», розуміючи, що суспільство його не прийме. Але згодом створена за допомогою КДБ Російська національна єдність (РНЄ) Алєксандра Баркашова вирішила повернути свастику, вибравши як символ «коловорот» — один із варіантів свастики.
Як і Васільєв, Баркашов не приховує своїх націоналістичних поглядів, що багато в чому перегукуються з ідеологією Російської фашистської партії російських емігрантів. Зовнішня атрибутика та сама — чорні сорочки, нарукавні пов’язки зі свастикою-«коловоротом» і аналогічне німецьким нацистам вітання — здійнята вгору права рука. РНЄ має напіввійськову структуру, не приховуючи, публікує відео і світлини з військових зборів. Як і товариство «Память», баркашовці активно підтримували дії російської влади в Ічкерії, підтримують і беруть активну участь у нинішніх подіях у Східній Україні.
Понад тридцять років у Росії діє велика кількість націоналістичних і профашистських організацій. Деякі з них, безконтрольні й такі, що не мають зв’язку з Кремлем, забороняють і закривають, але більшість із них — це ті, які замінюють російській владі «громадянське суспільство». Всі ці тридцять із гаком років експерти губилися в здогадках — як це націоналісти вільно діють у країні, яка офіційно вважає себе «переможницею фашизму». Тепер, коли Алєксандр Баркашов у соціальних мережах віддає розпорядження і коментує ситуацію на Донбасі, сумнівів уже нема, що всі ці тридцять із гаком років фашисти і націоналісти діяли з благословення та за підтримки російських спецслужб.
Казус із законопроектом — лише частина безтямного зображення дійсності, що розрахована радше на внутрішнього споживача — російське населення. Тепер можна впевнено говорити про старі традиції російського фашизму, який мало чим відрізняється від усіх інших фашистських режимів середини XX століття. За півроку військових дій на Донбасі можна було побачити величезну кількість представників різних організацій зі своєю атрибутикою і своїми гаслами. Тепер вони не соромляться діяти відкрито, а «русскій мір» — офіційна ідеологія Кремля. Безглуздість ситуації ще й у тому, що Кремль із задоволенням святкує 9 травня, підтримуючи рідних фашистів і їхню ідеологію.
РОСІЙСЬКО-РАДЯНСЬКА РЕЛІГІЙНА МІФОТВОРЧІСТЬ
Пострадянський простір живе подвійним, а то й потрійним життям. Кілька поколінь людей народилися в часи Сталіна, Хрущова і Брєжнєва, а це означає, що рівень їхнього життя встановлювали КПРС та інші партійно-господарські органи. Життя було розписане за пунктами для всіх. Партія знала, хто і де має навчатися, якої національності мають бути майбутні інженери чи лікарі, де вони працюватимуть за «розподілом», скільки отримуватимуть «зарплати» і коли їм дозволять вступити в партію. Життя радянської людини регулювали парткоми, райкоми, міськкоми й обкоми, якими, своєю чергою, керував ЦК. Нагляд здійснювали КДБ і численні помічники — піонери (юні друзі міліції) та комсомольці (оперативні комсомольські загони), а також дружинники й таємні інформатори. За 74 роки виросло кілька поколінь слухняних людей, для яких розпад СРСР став особистою трагедією, — вони залишилися без спрямувальної ролі ЦК КПРС.
17
Соратники! Нас чекає земля рідна!
Всі під прапори! Батьківщина кличе…
Вонсяцкій — Вождь, зраду, боягузтво зневажаючи,
На подвиг нас, фашистів, поведе.
18
І свастика над Кремлем яскраво засяє,
І чорний стрій пройде через Москву.