Відьмак. Час Погорди

Портал у Тор Лара був дивним порталом. Коли вона забігла на останній поверх, то не було там нічого, навіть вікон, тільки голі, вкриті грибком стіни. Й на одній раптом запалав правильний овал, сповнений опалесцентним світлом. Вона завагалася, але портал притягав її, кликав, майже запрошував. І не було іншого виходу, аніж отой палаючий овал. Вона заплющила очі й увійшла в нього.

А потім були сліпуче сяйво й безумний вир, подмух, що забивав дихання і стискав ребра. Пам’ятала вона політ серед тиші, холоду й пустки, а потім знову сяйво й повітря, яким вона захлиналася. Угорі була блакить, а внизу розпливчаста сірість.

Портал викинув її у польоті, наче скопа, що скидає занадто важку для неї рибу. Коли ж вона гепнулася об каміння, то втратила притомність. Не знала, як надовго.

Я читала в храмі про телепорти, згадала вона, витрушуючи з волосся пісок. У книжках описувалися телепорти неналаштовані чи хаотичні, які несуть невідомо куди й викидають невідомо де. Портал у Вежі Чайки був, напевне, таким. Викинув мене на краю світу. Ніхто не знає де. Ніхто не стане мене тут шукати й ніхто не знайде. Якщо я тут залишуся, то помру.

Вона встала. Мобілізуючи всі сили, притримуючись за камінь, зробила перший крок. Потім другий. І третій.

Ті перші кроки дали їй зрозуміти, що пряжки на правому чоботі зірвано й що халява, яка раз за разом спадає, робить неможливим пересування. Вона всілася, цього разу цілеспрямовано, не вимушено, зробила ревізію одягу та реманенту. Концентруючись на тих діях, забула про змореність і біль.

Першою річчю, яку вона знайшла, був кортик. Вона забула про нього, піхви пересунулися назад. Поряд із кортиком, на паскові, як завжди, був невеличкий капшук. Презент від Йеннефер. Де містилося те, що «завжди повинна мати при собі дама». Цірі розв’язала мішечок. Звичайний набір для дами аніскільки не полегшував становища, в якому вона опинилася. Капшук містив черепаховий гребінь, універсальний ножик-пилочку для нігтів, запакований тампон з лляної тканини й жадеїтову коробочку із мастилом для рук.

Цірі відразу змазала мастилом спечене обличчя і вуста й відразу ж жадібно злизала вологість із губ. Без роздумів вилизала усю коробочку, насолоджуючись жирністю та краплиною заспокоювальної вологи. Вжиті для ароматизації мазі ромашка, амбра та камфора виявилися гидкими на смак, але подіяли стимулююче.

Вона підв’язала халяву витягнутим з рукава ремінцем, устала, кілька разів тупнула для проби. Розпакувала й розвернула тампон, зробивши з нього широку пов’язку, що захистила розбиту скроню та обгоріле від сонця чоло.

Устала, поправила пояс, пересунула кортик ближче до лівого стегна, автоматично вийняла його з піхов, перевірила гостроту великим пальцем. Був гострим. Вона про це знала.