Відьмак. Час Погорди

Зартісій зіскулився.

— Я мушу знати точну дату народження тієї особи, — видавив. — За можливості, до години… Цінним також був би якийсь предмет, який тій особі належав би…

— Волосся, — тихо сказав Емгир. — Чи підійде волосся?

— Оооо! — повеселішав астролог. — Волосся! Це значно полегшить… Ах, якби я ще міг мати кал чи мочу…

Очі Емгира звузилися небезпечно, а маг скорчився знову й зігнувся у низькому поклоні.

— Принижено прошу пробачення у Вашої Імператорської Величності… — пробелькотів. — Прошу пробачення… Я розумію… Так, волосся вистачить… Цілком вистачить… Коли я зможу його отримати?

— Ще сьогодні доставлять його тобі разом із датою і годиною народження. Майстре, я не затримую тебе на довше. Повертайся до своєї башти й починай відслідковувати сузір’я.

— Хай Велике Сонце допоможе Вашому Імператорському…

— Добре, добре. Можеш іти.

Тепер ми, подумав Пугач. Цікаво, що чекає на нас.

— Кожного, — повільно сказав імператор, — хто хоч слово пискне про те, що буде сказане тут, чекає четвертування. Ваттьє!

— Слухаю, Ваша Величносте.

— Яким чином потрапила сюди та… принцеса? Хто був до того залучений?

— Із фортеці Настрог, — зморщив лоба шеф розвідки, — конвоювали її високість гвардійці під командуванням…

— Я не про те запитую, най тебе диявол! Звідки дівчина взялася у Настрозі, у Вердені? Хто доставив її у фортецю, хто там зараз комендант? Чи це той, від кого походив рапорт? Ґодиврон-якось-там?

— Ґодиврон Піткаїрн, — швидко сказав Ваттьє де Рідо. — Вочевидь, він був поінформований про місію Ріенса та графа Кагіра еп Келлаха. Через три дні після подій на острові Танедд у Настрозі з’явилося двоє людей. Вірніше: одна людина й один ельф-напівкровка. Це вони, посилаючись на доручення Ріенса й графа Кагіра, передали Ґодиврону принцесу.

— Ага, — імператор усміхнувся, а Пугач відчув холод по спині. — Вільгефорц клявся, що схопить Ціріллу на Танедді. Ріенс гарантував мені те саме. Кагір Мавр Диффрин еп Келлах отримав щодо цієї справи чіткі накази. Й ось до Настрогу над річкою Яррою, через три дні після афери на острові Танедд, Ціріллу привозить не Вільгефорц, не Ріенс, не Кагір, а людина й напівельф. Ґодиврон, вочевидь, не подумав навіть про те, щоб їх заарештувати?

— Ні. Покарати його за те, Ваша Величносте?

— Ні.

Пугач ковтнув слину. Емгир мовчав, тручи чоло, величезний діамант на його перстені блищав, наче зірка. Через хвильку імператор підняв голову.

— Ваттьє.

— Ваша Величносте?

— Постав на ноги усіх своїх підлеглих. Накажи схопити Ріенса й графа Кагіра. Я здогадуюся, що обидва вони перебувають на теренах, ще не зайнятих нашими військами. Використаєш для того скойа’таелів чи ельфів королеви Еніди. Обох арештованих доставити до Дарн Руах і піддати тортурам.

— Про що їх розпитувати, Ваша Величносте? — примружився Ваттьє де Рідо, вдаючи, що не бачить білості, що вкрила обличчя сенешаля Келлаха.