Листи темних людей [UK]

з дорогою душею написав би вам одверто, але боюся, що, коли ви будете в приступі божевілля, ваш слуга може знайти сей лист і коли прочитає його, то дідько візьме мене й слугу. Тому-то я вчиню так, як звик чинити, коли знаю якусь таємницю. Тоді й пишу сію таємницю на папері без чорнила і таким побитом ніхто не в спромозі її прочитати, хіба що байстрюк. Отож і в сьому випадку я поклав собі так учинити. Ось вам се заклинання:3

Уповаю, що ви добре мене зрозуміли і що все се суща правда. Я забороняю вам, і заклинаю вас силою всього чорнокнижництва не навчити нікого сієї замови. Будьте здорові! З міста Рупрехтсау4. Невзабарі ви іще більш довідаєтеся про мене і до того ж про іще важливіші діла, коли се буде вам до вподоби.

4 (66)

Магістр Аераам Ісаак з роду Амінадаб1 поштиво вітає магістра Ортуїна Грація

Велемудрий иавчителю лихих і добрих наук. Озиаймую вашу милість, що тепер хочу сповнити свою обіцянку, яку я дав вам на ваше прохання, коли від’їжджав од вас із Кельна. Я обіцяв тоді, що повсякчасно буду вам писати новини. Найдужче було б вам до вподоби, якби я сповіщав про сього підступного юриста Йоганна Рейхліна, з котрим у магістра нашого Якова Гохштрата чимало мороки в римській курії в ділі віри. Вашу волю з дорогою душею постараюся вволити. По-перше, знайте (а розповім усе «од створення світу»), що коли я під час канікул верстав путь у Рим, то не мав гіршої біди, як те, що мені страшенно хотілось пити, особливо, коли ми з супутниками піднімались иа високі Альгауські гори 2. Коли я прибув до Рима, став особистим слугою одного кардинала недалеко од Кампо ді Фйоре. Служив я йому ревно вісім місяців за парохію в Кальбертсгаузені, що в Волленберзькій єпархії 3. І одержав на сію парохію буллу з дванадцятьма печатками всіх кардиналів, а иайсвятіший отець для більшої поваги скріпив буллу своєю печаткою. Тоді я з превеликою радістю виїхав звідси й жадав оселитися в парохії. І враз дізнаюсь, що попередній парох ще ие переставився. Тоді я тяжко розлютився і сказав: «Хай тисяча чортів учинить тут розгром! Як се так? Я маю втратити свої гроші?» До того ж се невеличка парохія. Якби я про се знав, то заради неї не їздив би в Рим. Гадаю, що ся парохія може приносити двадцять флоринів прибутку в рік. Ви, звісно, знаєте, що я особисто не зостануся в тих краях. Лучче волів би мати парохію в Девентері близько нашої вітчизни з прибутком у сто флоринів і зі скромною дівчинкою літ дванадцяти, аніж у тій гірській місцині з прибутком у тридцять флоринів і хитрою шістдесятилітньою старою бабою. Така парохія могла б бути до душі комусь іншому, а не мені. По-друге, повідомляю вам, магістре Ортуїне, що потім я не був у спромозі вернутися в курію через війну в Італії 4, бо повсюдно там вештаються розбійники-злидарі. Якби хто-не-будь забрав у мене одежу, то я тоді втратив би ту крихтин-ку свого майна, як сказала одного разу якась старушенція, коли побила свої яйця на мості в Гейльброні5. Таким ро-бом, я зостався разом з кількома добропорядними членами курії цілих два місяці у Вімпфені6, в якійсь долині. Там Йоганн Грейфер7 навчив мене однієї гри. Він чоловік дуже гойний, бо одного разу дав з’їсти своїм шести товаришам, у числі котрих був і я, цілих сім яєць, і ні на одно менше. Гра сія по-італійськи зветься «Trent-uno» 8. Я ніколи ие бачив її в римській курії, але нічого тут дивного немає, бо я мусив невідступно пильнувати мула в конюшні. Послухайте~но, чим ми весь час у Вімпфені займались. Ми сходились деколи біля школи, де завсіди збиралось товариство хоч куди. Був там один чоловік з прізвищем Георгій Спікул 9, котрий чудесно пояснює способи злягання. Він тлумачить сей предмет так ясно, як ви нам тлумачили третю частину граматики Александра «Про віршування». Кожного разу, коли я слухаю, як докладно він оповідає про сії блаженні любощі, в мене розпалюється плотська хіть.