Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Я знав, що у вісімдесятих було прийнято класти четвертак на автомат, щоб зарезервувати за собою наступну гру. Але коли я спробував його взяти, то не зміг зрушити. Він наче був приварений.
Дивно.
Я кинув табличку «Не працює» на сусідній автомат «Galaga» і подивився на монітор, який демонстрував лихих привидів гри: Інкі, Блінкі, Пінкі і Клайда. У верхній частині екрана показувався найкращий результат — 3,333,350 очок.
Кілька речей були дивними. У реальному світі автомати «Pac-Man» не зберігали рахунок, якщо були відключені від живлення. І лічильник повинен був обнулитися після 1,000,000 очок. Але ця машина відображала рахунок у 3,333,350 очок — не вистачало всього 10 очок до найвищого можливого результату в «Pac-Man».
Єдиний спосіб побити цей рахунок — зіграти ідеальну гру.
Я відчув, як мій пульс пришвидшився. Я таки щось знайшов. Свого роду великоднє яйце, приховане всередині цієї старої монетної відеогри. Це не було те саме великоднє яйце. Просто якесь великоднє яйце. Свого роду виклик або головоломка, яку, я був майже впевнений, створив і розмістив тут Галлідей. Я не знав, чи вона мала щось спільне з Нефритовим ключем. Це взагалі могло бути не пов’язано з «яйцем». Але був тільки один спосіб дізнатись.
Потрібно зіграти ідеальну гру «Pac-Man».
Це було непросто. Потрібно було зіграти всі 256 рівнів відмінно, аж до фінального розділеного екрану. І з’їсти всі можливі точки, енерджайзери, фрукти і всіх привидів, які зустрінете по дорозі, не втративши жодного життя. За шістдесят років в історії гри було задокументовано менше двадцяти ідеальних ігор. Одна з них, найшвидша ідеальна гра коли-небудь зіграна, належала Джеймсу Галлідею — всього чотири години. Він зробив це на оригінальному автоматі «Pac-Man» в кімнаті відпочинку «Gregarious Games».
Я знав, що Галлідей любив цю гру, тому вивчив «Pac-Man» досить добре. Але мені не вдалося зіграти ідеальну гру. Звичайно, я ніколи насправді сильно не старався. Досі не було вагомих причин.
Я відкрив свій щоденник Грааля і розгорнув всі дані про «Pac-Man», які зібрав. Оригінальний код гри. Не скорочена біографія дизайнера, Тору Іватані. Кожен написаний до гри посібник. Кожен епізод мультсеріалу «Пекмен». Інгрідієнти пластівців «Pac-Man». І, звичайно ж, схеми. У мене було повно схем та діаграм гри, і сотні годин архівованих відео з кращими гравцями «Pac-Man» в історії. Я вже вивчив багато цього матеріалу, але пройшовся знову, щоб освіжити пам’ять. Тоді згорнув щоденник Грааля і зміряв поглядом автомат перед собою, як стрілець оцінює суперника.
Я потягнувся, покрутив головою і шиєю, та похрустів кісточками пальців.
Коли я опустив четвертак у лівий слот гри, вона видала знайомий електронний біп!. Я натиснув на кнопку «Перший гравець», і на екрані з’явився перший лабіринт.
Правою рукою я обхопив джойстик і почав грати, лабіринт за лабіринтом керуючи своїм протагоністом у формі піци. Вака-вака-вака-вака.
Моє синтетичне оточення розчинилося, коли я зосередився на грі і загубився у древній двовимірній реальності. Як і з «Dungeons of Daggorath», я зараз грав у симуляцію в симуляції. Гру в грі.
У мене було кілька невдалих спроб. Я грав протягом години або навіть двох, а тоді робив одну невелику помилку і вже потрібно було перезавантажувати машину і починати все спочатку. Але зараз була моя восьма спроба, і я грав вже шість годин поспіль. Я був в ударі, наче Доккен. Поки що гра йшла ідеально. Двісті п’ятдесят п’ять рівнів і жодної помилки. Мені вдалося з’їсти всіх чотирьох привидів і всі енерджайзери (до вісімнадцятого лабіринту, коли вони перестають синіти) і зібрати кожен бонусний фрукт, пташку, дзвіночок та ключ, при цьому не втративши жодного життя.
Це була найкраща гра в моєму житті. Так і було. Я відчував це. Все було на своєму місці. Це був мій зоряний час.
У кожному лабіринті, трохи вище стартової позиції, була пляма, де можна було «сховати» Пекмена до п’ятнадцяти хвилин. У цьому місці привиди не могли його знайти. Завдяки цьому прийому мені вдалося за останні шість годин зробити дві швидкі перерви на їжу і туалет.
Коли я прокладав шлях через 255-ий рівень, зі стереосистеми залунала пісня «Pac-Man Fever». На обличчі розтягнулася усмішка. Це був такий собі невеликий жест визнання від Галлідея.
Дотримуючись перевірених ходів, я повернув джойстик вправо, ковзнув у секретні двері, виринув з протилежного боку і скерував його прямо вниз, щоб зібрати кілька останніх крапок на екрані. Я зробив глибокий вдих, коли контур блакитного лабіринту почав пульсувати білим. А тоді побачив його — легендарний розділений екран. Кінець гри.