Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Я оглянувся навколо і побачив тільки нерівні зелені лінії, що позначали гірську місцевість на горизонті. Поверхня Архаїда виглядала, як середовище гри «Battlezone» 1981 року, ще однієї векторної класики від «Atari». На віддалі, трикутний вулкан вивергав зелені пікселі лави. Можна було бігти до цього вулкану декілька днів і ніколи його не досягти. Він завжди залишався на горизонті. Як і в старих відеоіграх, декорації на Архаїді ніколи не змінювались, навіть якщо ви обійдете всю планету.
Виконуючи мої вказівки, Макс посадив «Воннеґута» на майданчику поблизу екватора у східній півкулі. Посадковий майданчик був порожнім, а прилегла територія — безлюдною. Я попрямував до найближчої зеленої точки. Коли я підійшов, то побачив, що вона було насправді входом до тунелю — неоновий зелений круг десять метрів в діаметрі, що опускався вниз. Архаїд був порожнистою планетою, і всі музейні експонати були розташовані під поверхнею.
Підійшовши до найближчого входу в тунель, я почув знизу гучну музику. Я впізнав цю пісню — «Pour Some Sugar On Me» гурту «Def Leppard», з їхнього альбому «Hysteria» (Epic Records, 1987). Я досяг краю яскравого зеленого кільця і стрибнув. Коли мій аватар приземлився в музеї, зелена векторна тема змінилася чітким кольоровим оточенням. Все навколо виглядало цілком реальним.
Під поверхнею Архаїда розміщувались тисячі класичних аркадних відеоігор, кожна з яких дбайливо відтворювала реальну аркаду, яка колись існувала десь у реальному світі. На світанку ОАЗи, сюди приходили тисячі старших користувачів і старанно відтворювали віртуальні копії локальних аркад, які вони запам’ятали з дитинства, що зробило їх невід’ємною частиною музею. І кожна з цих ігрових кімнат, боулінг-залів і піцерій була обставлена класичними аркадними іграми. Тут була принаймні одна копія кожної монетної відеоігри коли-небудь створеної. Образи оригінальних ігор зберігалися в коді планети, а дерев’яні корпуси виглядали наче антикварний оригінал. По всьому музеї були розкидані сотні виставок, присвячених різним дизайнерам ігор і видавцям.
Різні поверхи музею складалися з великих печер, з’єднаних мережею підземних вулиць, тунелів, сходів, ліфтів, ескалаторів, драбин, гірок, люків і секретних проходів. Він був наче гігантський підземний багаторівневий лабіринт. Було надзвичайно легко загубитися, так що я тримав тривимірну голографічну мапу на дисплеї. Поточне місце розташування мого аватара позначалось мерехтливою синьою крапкою. Я увійшов до музею поруч зі старою аркадою під назвою «Замок Аладдіна». Тоді доторкнувся точки на карті поблизу ядра планети, вказуючи своє місце призначення, а програма відобразила найшвидший маршрут, щоб туди потрапити. Я побіг уперед, слідуючи за ним.
Музей був розділений на рівні. Поблизу поверхні планети можна було знайти останні монетні відеогри, створені в перші десятиліття двадцять першого століття. Це були в основному ії симулятори з тактильними системами першого покоління — вібруючі крісла і рухомі гідравлічні платформи. Багато симуляторів автомобілів, об’єднаних у мережу, які дозволяли людям брати участь у перегонах. Ці ігри були останніми свого роду. На той час домашні консолі вже повністю замінили великі монетні автомати. Коли ОАЗу запустили онлайн, їх перестали робити взагалі.
Пробираючись все глибше в музей, ігри ставали старішими і більш архаїчними. Монетні автомати кінця двадцятого століття. Багато файтингів, де пікселізовані фігури вибивали один з одного дух на великих екранах. Стрілялки з грубими тактильними світловими пістолетами. Танцювальні ігри. На ще нижчих рівнях ігри починали виглядати однаково. Великі прямокутні дерев’яні ящики з кінескопами та набором грубих ігрових контролерів на передній панелі. Для гри потрібно було використовувати руки і очі (а іноді й ноги). Не було тактильних пристроїв. Ці ігри не давали фізичних відчуттів. І чим глибше я спускався, тим грубшою ставала графіка.
Нижній рівень музею, розташований в ядрі планети, був сферичною кімнатою, святинею найпершої відеогри — «Tennis for Two», розробленої Вільямом Гіґінботемом у 1958 році. Гра запускалася на древніх аналогових комп’ютерах і відображалась на крихітному п’ятидюймовому екрані осцилографа. Поруч з ним була точна копія древнього комп’ютера PDP-1 з грою «Spacewar!», другою в історії відеогрою, яка була створена купкою студентів в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році.
Як і більшість мисливців, я вже відвідував Архаїд кілька разів. Я був у серцевині і грав як «Tennis for Two», так і «Spacewar!», поки їх не освоїв. Тоді бродив по багатьох рівнях музею, граючи в ігри і шукаючи підказки, які міг залишити Галлідей. Але так нічого і не знайшов.