Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Я відбив «Воннеґута» в команди клану Овіраптор, які здуру спробували захопити мій хрестокрил, коли я подорожував через велику групу світів в Секторі-11, відому як Відонверс. Овіраптори були зухвалими виродками, які не здогадувались, з ким мали справу. Я був у поганому настрої ще до того, як вони відкрили вогонь. Інакше я б, напевно, просто відірвався від них, стрибнувши зі швидкістю світла. Але того дня я сприйняв їхню атаку особисто.
Кораблі були схожими на більшість інших елементів в ОАЗі. Кожен мав особливі атрибути, зброю і швидкісні можливості. Мій хрестокрил набагато легше маневрував, ніж великий транспортний корабель Овірапторів. Тому мені було неважко ухилятись від їхнього вогню, в той час як я бомабардував їх лазерними блискавками і протонними торпедами. Вивівши з ладу їхні двигуни, я приземлився на корабель і почав вбивати всіх аватарів на ньому. Капітан спробував вибачатися, коли впізнав мене, але я не був у настрої для вибачень. Знищивши екіпаж, я припаркував хрестокрил у вантажному відсіку, а тоді відправився додому на своєму новому кораблі.
Коли я підійшов до «Воннеґута», на підлогу опустився вантажний трап. Поки я досяг кабіни пілота, судно вже піднімалось. Сідаючи за штурвал, я почув як прибираються шасі.
— Максе, замкни будинок і встанови курс на Архаїд.
— Так, к-к-капітане, — відгукнувся Макс з одного із моніторів кабіни. Двері ангара відчинилися, і «Воннеґут» вилетів з тунелю у відкрите зоряне небо. Коли корабель піднявся, броньовані двері тунелю з гуркотом зачинилися.
Я помітив кілька кораблів, які тримались на високій орбіті над Фалко. Звичні підозрювані: божевільні фанати, наслідувачі і мисливці за головами. Деякі з них — які в даний момент почали слідувати за мною — були хвостиками, які більшу частину свого часу намагалися сісти на хвіст успішним мисливцям і збирати інформацію, щоб потім її продати. Я завжди міг втекти від цих ідіотів, перейшовши на світлову швидкість. Пощастило їм з цим. Якби я не міг відірватись від хвоста, у мене не було б іншого вибору, окрім як зупинитись і його вбити.
Коли «Воннеґут» зробив стрибок на світловій швидкості, всі планети на видовому екрані стали довгими смугами світла.
— Досягнуто швидкості с-с-світла, капітане, — повідомив Макс. — Приблизний час прибуття на Архаїд — п’ятдесят три хвилини. П’ятнадцять, якщо ви хочете скористатися найближчими зоряними воротами.
Зоряні ворота були стратегічно розташовані по кожному сектору. Вони були просто гігантським телепортом під розмір космічних кораблів, але так як вартість подорожі залежала від маси корабля і відстані, на яку ви хотіли подорожувати, їх зазвичай використовували тільки корпорації або дуже багаті аватари. Я не був ні тим, ні іншим, але за даних обставин я був готовий трохи витратитися.
— Давай зоряні ворота, Максе. Ми трохи поспішаємо.
«Воннеґут» скинув швидкість, і на екрані раптово виник Архаїд. Він виділявся серед інших планет в цій області, бо його й не намагалися зробити реалістичним. Всі сусідні планети були ідеально промальовані, з хмарами, континентами та кратерами, що покривали їхні нерівні поверхні. Але Архаїд не мав жодної з цих якостей, так як був домом для найбільшого в ОАЗі музею класичних відеоігор. Його зовнішній вигляд був розроблений як данина іграм з векторною графікою кінця сімдесятих і початку вісімдесятих. На поверхні планети була лише павутина зелених точок, подібних до наземних вогнів на злітно-посадковій смузі аеропорту. Вони були рівномірно розподілені по всій земній кулі у вигляді решітки, і з орбіти Архаїд нагадував Зірку смерті з аркадної гри «Зоряні війни», випущеної «Atari» в 1983.
Макс скерував «Воннеґута» вниз до поверхні, а я готувався до можливого бою, зарядивши зброю і обвішавши аватара зіллями і нано-пакетами. Архаїд був зоною PvP і зоною хаосу, а це означало, що тут функціонували і магія, і технології. Тому я завантажив всі свої макроси на випадок непередбачених боїв.
Ідеально промальований металевий трап «Воннеґута» опустився на землю, виділяючись на фоні цифрової чорноти поверхні Архаїда. Зійшовши, я поклацав по клавіатурі на правому зап’ястку. Трап піднявся і з різким гулом активувалася система безпеки корабля. Накволо корпуса «Воннеґута» з’явився прозорий синій щит.