Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
На обкладинці інструкції була зображена сцена з гри. Безстрашний шукач пригод, що носить зброю і шолом з крилами, стояв з яскравим блакитним мечем піднятим над головою, готуючись вразити троля перед собою. В іншій руці герой стискав кілька трофеїв, а біля його ніг, розкидані серед людських кісток, лежало ще більше скарбів. Прямо позаду нього зачаїлася темна істота з іклами, недобре поглядаючи.
Все це було на передньому плані зображення, але мої очі негайно зупинились на тому, що було на задньому плані: великий білий будинок із забитими вхідними дверима і вікнами.
У місці давно забутім.
Я дивився на зображення, ще кілька секунд, проклинаючи себе за те, що не склав все до купи самостійно кілька місяців тому. Тоді завів двигуни «Воннеґута» і встановив курс на іншу планету в Секторі-7, недалеко від Архаїда. Це був маленький світ під назвою Фробозз, домівка детального відтворення гри «Zork».
А також, як мені тепер було відомо, місце сховку Нефритового ключа.
Фробозз розміщувався у групі з кількох сотень рідко відвідуваних світів, відомих як Кластер XYZZY. Ці планети датувалися першими днями ОАЗи і кожна з них відтворювала середовище якоїсь текстової пригодницької гри або багатокористувацького підземелля. Кожен з цих світів був свого роду святинею — інтерактивною даниною предкам ОАЗи.
Текстові пригодницькі ігри (часто згадуються сучасними вченими як «інтерактивне фентезі») використовували текст для створення віртуального середовища, в якому перебував гравець. Програма гри надавала вам прості письмові описи оточення, а тоді запитувала, що ви хочете зробити далі. Для переміщення або взаємодії з віртуальним оточенням необхідно було вводити текстові команди, які повідомляли гру, що ви хотіли, щоб зробив ваш аватар. Інструкції мали бути дуже простими та, як правило, складатися усього з двох або трьох слів, наприклад, «іти на південь» або «взяти меч». Надто складні команди парсер гри не розумів. Читаючи і набираючи текст, ви пробирались через віртуальний світ, збираючи скарби, бились з монстрами, уникали пасток і вирішували головоломки, поки нарешті не досягали кінця гри.
Моєю першою текстовою пригодницькою грою була «Colossal Cave». Спочатку текстовий інтерфейс здавався неймовірно простим та сирим. Але після кількох хвилин гри я швидко занурився у реальність, створену словами на екрані. Якимось чином прості описи кімнат гри, що складалися з двох речень, могли викликати в моїй уяві яскраві образи.
«Zork» була однією з найперших та найвідоміших текстових пригодницьких ігор. Згідно з моїм щоденником Грааля, я пройшов цю гру до кінця тільки раз за один день чотири роки тому. Відтоді мені вилетіло з голови дві надзвичайно важливі деталі:
1. На початку гри ваш персонаж стояв біля білого дому із забитими віконницями.
2. У вітальні цього білого дому був ящик з трофеями.
Щоб закінчити гру, усі зібрані скарби потрібно повернути у вітальню і покласти в ящик для трофеїв. Нарешті інша частина катрену набула сенсу.
Нефритовий ключ затаїв капітан
у місці давно забутім,
але тоді у свисток подуй,
коли трофеї всі здобуті.
Кілька десятиліть тому, «Zork» і його продовження були ліцензовані і відтворені всередині ОАЗи у приголомшливій тривимірній імерсивній симуляції на планеті Фробозз, названій так на честь персонажа з всесвіту «Zork». Таким чином, «місце давно забуте», яке я намагався знайти протягом останніх шести місяців, весь цей час було прямо під відкритим небом на Фробоззі. Заховане на видному місці.
Я перевірив навігаційний комп’ютер корабля. Подорож зі швидкістю світла на Фробозз займе трохи більше п’ятнадцяти хвилин. Існував великий шанс, що «шістки» мене випередять. Якщо так, то орбітою планети вже кружлятиме невелика армада бойових літаків «шісток». Мені доведеться пробиватися крізь них, щоб досягти поверхні, а потім або відірватися, або спробувати знайти Нефритовий ключ, поки вони дихатимуть мені в спину. Не дуже хороший сценарій.
На щастя, у мене був запасний план. Перстень телепортації. Це був один з найцінніших магічних предметів у моєму інвентарі, отриманий зі скарбу червоного дракона, якого я вбив на Ґайґексі. Перстень дозволяв аватару переміщуватися раз на місяць в будь-яке місце в ОАЗі. Я використовував його лише в надзвичайних ситуаціях як останній відчайдушний засіб порятунку, або коли мені потрібно було дістатись кудись у великому поспіху. Як-от прямо зараз.
Я швидко запрограмував бортовий комп’ютер «Воннеґута» на автопілот до Фробозза. Наказав йому активувати маскуючий пристрій, щойно він вийде з гіперпростору, знайти мене на поверхні планети і сісти десь поблизу. Якщо мені пощастить, «шістки» не виявлять мій корабель і не підірвуть його, перш ніж він дістанеться до мене. Якщо ні, то я застрягну на Фробоззі без можливості відступу, в той час як на мене наступатиме вся армія «шісток».