Першому гравцеві приготуватися

Я ще раз прочитав Катрен, і на цей раз останні два рядки дійшли до мене:

Але тоді в свисток подуй,

коли трофеї всі здобуті.

Трофеї. Десь в Секторі-7. Мені потрібно було знайти колекцію трофеїв в Секторі-7.

Я здійснив швидкий пошук серед файлів про Галлідея. З того, що я міг сказати, єдиними трофеями, які коли-небудь йому належали, були п’ять нагород «Геймдизайнер року», які він виграв на початку століття. Ці трофеї все ще були в музеї «GSS» в Колумбусі, але їхні точні копії були всередині ОАЗи на планеті під назвою Архаїд.

І Архаїд був розташований в Секторі-7.

Зв’язок здавався слабким, але я все одно хотів його перевірити. Принаймні протягом наступних кількох годин я відчуватиму, що роблю щось продуктивне.

Я глянув на Макса, який в даний час танцював самбу на одному з моніторів в командному центрі.

— Максе, підготуй «Воннеґута» до зльоту. Якщо ти не надто зайнятий.

Макс перестав танцювати і посміхнувся до мене.

— Зараз зробимо, ель команчеро!

Я встав і підійшов до ліфта фортеці, який змоделював з турболіфта з оригінального серіалу «Зоряний шлях». Спустився вниз на чотири поверхи до арсеналу, масивного сховища, наповненого складськими поличками, вітринами і стелажами зброї. Відкрив інвентар аватара, який з’явився у вигляді класичної витинанки «одягни ляльку», на яку я міг перетягнути різні елементи і частини обладнання аватара.

Архаїд розташовувався у зоні PvP, тому я вирішив оновити своє спорядження і взяти все найкраще. Я обрав блискучу Могутню броню +10, тоді причепив улюблений набір бластерних пістолетів і повісив на спину помповий дробовик з пістолетною рукояткою і Гостролезий меч-бастард +5. Також взяв кілька інших предметів першої необхідності. Додаткову пару антигравітаційних чобіт. Перстень опору магії. Амулет захисту. Рукавиці сили гіганта. Мені не подобалася сама можливість, що щось із цього знадобиться, а його при мені не буде, тому я зазвичай носив екіпіровки, якої б вистачило для трьох мисливців. Коли на тілі аватара вже не залишилось місця, я поклав додаткові прилади в рюкзак.

Коли я належним чином спорядився, то застрибнув назад у ліфт, і через кілька секунд прибув до входу ангара, розташованого на найнижчому рівні моєї фортеці. Пульсуючі сині вогні вздовж злітно-посадкової смуги розходилися від центру ангара до броньованих дверей в дальньому кінці. За цими дверима відкривався пусковий тунель, який вів до броньованих дверей, встановлених на поверхні астероїда.

По ліву сторону злітно-посадкової смуги стояв мій бойовий винищувач-хрестокрил. По праву був припаркований «делоріан». На самій смузі стояв космічний корабель, який я використовував найчастіше — «Воннеґут». Макс уже ввімкнув двигуни і вони видавали низький, стійкий рев, який заповнив ангар. «Воннеґут» був сильно модифікованим транспортним засобом класу «світлячок», створеним за зразком «Сереніті» з класичного телесеріалу «Світляк». Коли я отримав корабель, він називався «Кайлі», але я негайно перейменував його за одним з моїх улюблених авторів двадцятого століття. Його нове ім’я виднілось на боці пошарпаного сірого корпусу.