Закоłот. Невимовні культи

Двері відсіку прочинилися, впускаючи високу фігуру, що й раніше була не надто м’язистою, а тепер, після вигорання, перетворившись на циндру, і взагалі здавалася майже самим кістяком.

— Лейтенанте, — проскрипів він, і було чути, як у горлянці тріскотять вугільні уламки. — Маю розмову. Віч-на-віч.

Боген похитала головою. Мілош Вукмір, другий за рахунком, хто став циндрою (кого ти власноруч перетворила на циндру, як перед тим — власного сина, любистку), був тією ще скалкою в дупі. Тупий, але амбітний, один із тих, хто стояв на чолі чималого культу в Танжері, невідомо за які заслуги там опинившись, у повсякденному житті він був настільки нікчемний, що заледве спромігся попасти на «Сінано» простим ауксиларієм. Чи розраховував він набути подоби вампіра? Чи заздрить тепер їй?

— Заздрить? Гадаю, він старанно вишукує нагоду позбутися тебе. Бо має для сього дуже поважну причину, чи не так?

Боген знаком відіслала геть охоронця, що сприйняв це ледь не з вдячністю. Водночас вона вчепилася рукою в чергове закіптюжене поруччя, не пускаючи тіло Брідж нижче по тунелю. Від напруги звело м’язи. Вогонь плескався у ній, наче нафта в реторті, важкими хвилями обпалюючи нутрощі та кістки.

— Чого тобі? — спитала вона, готова стиснути зуби будь якої миті.

— Третій сектор усе ще не розблоковано. Кажуть, є підозра, що без НРІ це взагалі неможливо. Тому я прийшов спитати тебе… — він замовк, втупившись у неї чорними очницями, на дні яких червоніло тліюче вугілля. — Чи воно нам потрібно? Подивись мені в очі й скажи — потрібно?

— У цьому шарі мультивсесвіту в тебе немає очей, — втрутилася Бріджит, перш ніж Іва встигла перехопити керування.

Вукмір завмер, роздивляючись її.

— Та невже? — проскреготав він. — Якщо ми не хочемо, щоб політ до Юпітера тривав декілька років, хіба не маємо перезапустити сингулярний рушій? Чому ми натомість займаємося безглуздою стріляниною?

— Бо така наша справа, — відрізала Боген. — Про рушій подбає Фатаґва. Чи ти гадаєш, що впораєшся краще за нього, Мілоше? Бо раптом почав знатися на технологіях Хазяїв-з-Югготу? Я гадала, твоя спеціалізація трохи… ближча до плотських проявів.

— Не треба гратися зі мною словами, лейтенанте, — він уперто звертався до неї, послуговуючись її військовим званням, наче це могло якось образити чи зганьбити жінку. — Ми всі розуміємо, що опинилися по вуха в рідкому терранському лайні. Той інженер усіх нас обдурив. І тепер треба думати, як звідти вибратися, а не як краще в солдатиків погратися.

— А ти не такий уже й дурень, еге ж, боцмане? Як для марсіянина, — пирхнула Бріджит, втрачаючи сили й падаючи в тунель уже без жодної спроби за щось ухопитися. Черговий синець точно не буде коштувати стільки, скільки борюкання з Боген. Обхопивши себе руками, головою вперед, вона гвинтом полетіла в жевріюче жерло тунелю.