Книга дивних нових речей
- Автор: Фейбер Мишель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-977-4
- Переводчик: Олег Лесько
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Книга дивних нових речей». Краткое содержание книги:
— Арта Северина було випущено з в’язниці за хорошу поведінку, і невдовзі він знову ходив вулицями Орегону. Щоправда, недовго. Зневірившись через те, що у Сполучених Штатах влаштуватися на роботу колишньому малолітньому злочинцю було вкрай тяжко, Арт перебирається до Малайзії, у штат Сабах, де починає продавати інструменти, поза тим приторговуючи наркотиками. Саме там він познайомився з Камелією, місцевою підприємницею, Що постачала дівчат для втіхи працівникам лісової промисловості. Арт із Камелією покохали одне одного, одружилися і, хоч дружині вже було за сорок, народили двох доньок, Норуі Пао-Пей, яку завжди називали Мей. Коли влада закрила бордель Камелії, а справу Арта потіснили конкуренти, він знайшов собі роботу в торгівлі деревиною і лише тоді виявив, що його цікавить усе, пов’язане з ерозією ґрунту. Це захоплення вже не полишало його.
Пітер рушив до труни з добре виваженою впевненістю. Рука, в якій він тримав Біблію, була відставлена вбік, і всі могли бачити, що між сторінками Святого Письма було затиснуто пальцем клаптик паперу з написаними на ньому рукою словами.
— Наступне своє життя Арт Северин прожив у Австралії, — сказав Пітер, дивлячись на блискучу поверхню домовини. — Компанія, що розгадала його здібності, оплатила Артові навчання в Сіднейському університеті, де він студіював геотехніку та механіку грунтів. Він — цей хлопчина, що залишив школу якихось дев’ять років тому — закінчив університет за нечувано короткий час, і незабаром не одна інженерно-технічна фірма прагнула залучити Арта до себе, адже мало хто розумів поведінку ґрунтів так глибоко, як він, і мало хто міг, як він, виготовити на замовлення будь-яке обладнання. Арт міг би розбагатіти на патентах, але він ніколи не вважав себе винахідником, лише простим трудівником, що, як казав він сам, «схиблений на всякому мотлосі».
Натовп схвально зашелестів. Пітер поклав вільну руку на кришку труни обережно, але впевнено, немов на плече Артові Северину.
— Коли виявлялося, що прилади, які були напохваті, не могли забезпечити потрібну Артові якість, він просто розробляв і майстрував ті, які могли. Серед його винаходів, наприклад, — і тут Пітер підглянув у клаптик паперу, що лежав у Біблії, — новий пробовідбирач для застосування в сипких пісках нижче за рівень грунтових вод. Серед його наукових статей (знову ж таки, нагадаю, написаних людиною, яку шкільні вчителі вважали безнадійним хуліганом): «Недреноване компресійне випробування насичених піщаних ґрунтів на тривісне стиснення та його значення для загальної теорії опору на зсув», «Як досягнути постійного контролю за гірським тиском під час випробування грунту на тривісне стиснення», «Досягнення стійкості завдяки розсіюванню парового тиску в ґрунтовій основі з пластичної глини», «Перегляд принципу ефективних напруг Терцаґі: декілька пропонованих рішень для відхилень від норми за малого гідравлічного градієнта» та десятки інших.
Пітер згорнув Біблію і притис її до живота, просто під чорнильною ляпкою у формі хреста. Його дишдашу було випрано і попрасовано, але піт знову починав розходитися плямами по ній. Усі присутні, що зібралися на похороні, також пітніли.
— Я не маю наміру зараз удавати, ніби багато що зрозумів із цих заголовків, — мовив Пітер з ледь уловимою усмішкою. — Дехто з вас зрозумів. Хтось ні. Важливо те, що Арт Северин зумів стати визнаним у світі експертом у галузі, важливішій за наркотики. Хоча... не всі його давні звички зникли остаточно. До роботи в АМІК він викурював щодня по дві з половиною пачки цигарок.
Натовпом пробігли брижі усмішок. Раніше, коли Пітер згадував про дівчат, яких постачала Камелія, він чув поодиноке стримане хихотіння, але цього разу сміялися вже розслаблено, не соромлячись.
— Але ми забігаємо наперед, — застеріг Пітер. — Ми пропустили декілька його життів. Бо ж наступне своє життя Арт Северин провів на великих будівництвах гребель від Заїру до Нової Зеландії. Життя в Малайзії навчило його зоставатися в тіні, тож він рідко отримував належне визнання за свої досягнення і волів за краще, щоб політики й голови корпорацій купалися у промінні слави. Але ж воістину славними були ті споруди, які Арт виплекав. Особливо пишався він греблею «Азіз» у Пакистані, яка була по-справжньому новаторським творінням: кам’яно-земляна загата з непроникним глиняним осердям. Її будівництво вимагало щонайпильнішої уваги до кожної дрібниці, адже відбувалося в зоні тектонічного розламу. Гребля ця стоїть понині.
Пітер задер голову і поглянув у чужинну порожнечу за найближчим до нього вікном. Усі його слухачі подивилися в той самий бік. Хай що там було зовні, воно символізувало звершення, досягнуті завдяки тяжкій праці в неосяжному довкіллі, змінити яке спроможні лише віддані своїй справі фахівці. У декого очі заблищали вологою.