А листя падають...

То ж хіба не краще вам своє щось мати, Щоб сказать упевнено, що то - твій цвіток. Бо, гляди, ще схопиш 'орден за відвагу' Той, що нам 'дарують' файні жіночки - За любов, за вірність і за ту повагу - Що на їх кидаємось,мов на кіз вовки. 22.10.1989 р. ГОРЕ ВІД УМА Цікавий все-таки наш світ, За що його і поважаєм, Та жаль, що нам вже стільки літ, Що і дівать куди - не знаєм. І хоч дурниць я наробив, Та щоб почать міг все спочатку, Я б все те саме повторив І в тому самому порядку. А зараз поїзд мій - ту-ту, Хоч розум й досі не дрімає, Та глузду з того вже ума - Як відходну товариш грає. 1.11.1989 р. ПРО СЛОВО Скільки жінки у світі будуть - То стільки й буде слово 'б...дь', Бо в слові цім найвища сутність - З чим можна жінку порівнять. Тому до слів не придирайтесь І їх не варто ображать, Бо кожне слово має думку, А думку треба поважать? 25.9.2007 р. БЕЗНАДІЙНИЙ - З тебе, діду, порох віє, Ну а ти про секс ще мрієш, І хоч знаєш, що згориш, Та однак до феї мчиш. Перестав дід грати в карти Й відповів на ті він жарти: - Може буть й згорю, мій друже, Та люблю цю працю дуже. Бо як хто про секс не мріє, То вважайте - безнадійний. 3.10.1989 р. ГУЛЯЄ ВІТЕР Над лісом осінь хазяйнує, Почервонів калини кущ, І вечір, мов ведмідь прямує В село вогнями диких груш.. Горить садок червоним листям, Ніби кричить теплом суниць... О, як я хочу притулиться - До всіх жіночих таємниць. Гуляє вітер по садочку, Кружляє свій прощальний вальс, А листя падають додолу І ніби в гай гукають нас. А я іду по листопаду, /Ще поки світом цим іду!/ І дуже Господу я вдячний, Що поки ще хожу й живу. 25.9.2007 р. ЛЮБЛЮ Дивлюсь на цю гарненьку жінку, Любуюсь нею і мовчу, Й за ті цяцьки, що в неї в блузці Я писк хоч кому натовчу. Бо я її, оту білявку, Якщо відверто вам сказать, Тільки за те і поважаю - Що не приховує, що - 'б...дь'. 25.9.2007 р. ЄСЕНІНСЬКА КРАСА Ти, як Есенінські вірші: Вони завжди, як свіжий вітер, Й чим більше їх читаєш ти - Тим більше в нім - щасливих літер. Ти - ніби зоряна краса, І будеш ти завжди такою, Поки з тобою буду я, І поки будеш ти зі мною. 25.9.1989 р. ЧУДОВА МИТЬ Ну й колінки! Це не жарт. Глянеш,- хочеться на старт. От би ту чудову мить Десь у поле заманить. І у свіжому покосі Цілувать, як поле осінь. Й під веселою вербою Любуватися тобою. Й там, де зорі жито косять - Те робить, що очі просять. 13.4.2000 р. БОРОДА Ти повз мене пролітаєш, Ніби в небі журавлі. Скільки зим і літ не бачив Я тебе на цій землі. Ти завжди летиш повз мене Так, як Місяць повз хмарки, І невже, скажи кохана, Десь залишились вершки? Ти завжди біжиш від мене, Ніби мишка від кота. Чи то я на дідька схожий, Чи лякає борода? 29.9.1989 р. СТРЕПТИЗ На цю пару дивлюсь Що цілуються, йдучи. Містом люди ідуть, Ну а їм те - до кручі. Молодята цілуються, Солоденькі вуста, Та сьогодні одна, Завтра інша коза. В неї також, як в нього - То один, то другий, Чи то треба вже так, Чи то вік вже такий? І чи справді любов Отака є безстижа: В неї видно пупок, В нього виперлась грижа? Ну а як же прохожим Проз стрептиз цей пройти, Ну а раптом і їм Закортиться туди? 12.4.1973 р. Я ВАС ЛЮБЛЮ Я кохав і розважався, Знав і радість, і біду. Скільки раз я обпікався, Та жінок однак люблю. Бо коли їх зустрічаю - Не пройду, щоб не спинить, Бо такий я вже родився, Що без їх не можу жить. 27.9.2007 р. МОЄ ВІЙСЬКО Я все життя писав і мріяв Свої вірші надрукувать, Але і досі своє військо Боюсь у світ я відпускать. Із кожного мого вірша Людина виглядає,