Повзе змія

— Назад! Назад! — почулося з кімнати. Вочевидь, ті, хто там були, побачили, як упав опер. Відразу після крику звідти шарахнув постріл у відповідь, і Баглай, не плануючи робити це раніше, підсвідомо закричав від удаваного болю і важко опустився на підлогу між підстреленими опером та конвоїром. Спрацювало — в отворі кімнатних дверей з’явився другий опер, Гирич, тримаючи табельного «Макарова» напоготові. Баглай не дав йому жодної хвилини — послав кулю знизу, потім для певності — ще одну, хоча бачив, що й без того влучив, і ворог завалюється на бік. Тепер маленький передпокій виявився завалений тілами.

Не сиди! Рухайся!

Тримаючи пістолет напереваги, Баглай випростався і, перестрибнувши через Гирича, ступив до кімнати. Ситуацію оцінив відразу: навпроти нього живими мішенями скупчилися слідчий, очкарик, що й далі не випускав камери, за їхніми спинами — пойняті, один підхопив дурнувату ляльку-макет, інстинктивно прикриваючись нею, трохи осторонь — Гужва в золотих окулярах.

Можливо, хтось із них хотів щось сказати. Але, напевне, ні в кого з них не було зброї, інакше по ньому б уже стріляли. Не залишаючи ані їм, ані собі часу, Баглай стрельнув у напрямку людей, цілячи у слідчого, та Харламов відчувши це, вчасно сахнувся вбік. За таких обставин куля все одно знайде мішень — один із пойнятих зойкнув і схопився за плече.

Значить, слідаче, ти рухома мішень.

Перевівши ствола, Баглай знову натиснув спуск і тепер влучив — Харламов схопився за голову, руки залило червоним, він почав осідати. Далі ствол націлено на очкарика, але той нарешті схаменувся. Баглай не врахував — цей теж мент. У нього летіла прицільно кинута камера, штовхнула в плече, Баглай таки втратив рівновагу й упав на підлогу разом із очкариком. Та він зігнув руку з пістолетом, дуло опинилося просто біля живота нещасного, цей постріл був глухим. Скотивши із себе експерта, який голосно стогнав, Баглай підхопився, послав кулю йому в голову, зустрівся очима з останнім неушкодженим — другим пойнятим, котрий притиснувся спиною до стіни. Стояв він надто покірно і приречено, тому остання куля влучила йому точно в голову.

Все.

Баглай гидливо подивився на криваву пляму спереду на своїй спортивній куртці. Потім — на адвоката, котрий поводився напрочуд спокійно, спостерігаючи за бійнею навіть із певним інтересом. Кинувши ТТ, Баглай підійшов до Гирича, витягнув із його руки «Макарова», придивився, побачив, як смикаються повіки, ступив трохи назад і всадив кулю йому в голову. Наступна куля розгатила голову Сташенка. Поранений пойнятий стогнав біля батареї, та Баглаєві не потрібні були ті, хто стогне й зможе кричати. Постріл змусив чоловіка замовкнути. І після цього Баглай нарешті перевів дихання і оглянув поле битви.