Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
Вийшло. Чорт забирай, у нього вийшло!
Гужва стояв за спиною. Це не подобалося Баглаєві, він крутнувся на підборі й тепер дивився на свого адвоката, примруживши очі.
— Ну?
Гужва важко проковтнув важкий клубок у горлі.
— Це… це… обов’язково… почують…
— Нічого. Не встигнуть, — Баглай лишався навдивовижу врівноваженим. Він перестав нервуватися після того, як знайшов під ванною покладений туди адвокатом ТТ. — Я мушу заплатити, правда?
Гужва мовчав, лише намагався зробити якийсь жест головою.
— То правда чи ні?
— Я… не думав…
— Ти про все думав.
Усмішка Баглая перелякала Гужву ще більше. Він передбачав спробу втечі, навіть вдалу спробу, та м'ясорубки, яку влаштував тут його клієнт за лічені хвилини, він, доросла людина зі стажем роботи, справді не сподівався. Коли чесно, зараз йому вже не хотілося аніякісіньких грошей. Піти звідси скоріше, піти якнайдалі, і сьогодні ж — на поїзд, на літак, бігом, бігом не озираючись.
— Думав ти про все і знав, — повторив Баглай. — Хочеш, скажу, де лежать бабки? Тільки швидко: хочеш?
— Х…х…х…
— Хочеш, значить. Даремно. Ти лишишся живим, і бабки тобі потрібні не будуть. Правильно?
— Hi! — Гужва нарешті зрозумів, до чого хилить Баглай.
— Правильно. Тобі алібі потрібне, а не бабки.
Перш ніж Едуард Васильович Гужва встиг про щось подумати, Богдан Баглай підніс пістолет. Він знав, куди треба стріляти, аби не вбити людину. Зараз мертвим адвокат йому не потрібен.
Інакше мозаїки не складеш. Картинка неповною буде.
Гужва звалився на брудну підлогу. Баглай, намагаючись не замаститися в кров, обмацав його кишені, витяг гаманець, перевірив уміст. Не так уже й багато лаве носять із собою дорогі адвокати. Та нічого. Поки що йому вистачить.
Пістолет не вміщався в кишеню штанів і не тримався за поясом спортивок, тому Баглай з жалем лишив його тут, на місці. Не вистачало після всього попастися через те, що на землю випаде ствол у найменш слушний момент. Вікна квартири виходили у тихий двір, і в цьому йому справді пощастило. Аби вікна виходили на вулицю, постріли почули б уже давно. Заховавши до кишені адвокатів гаманець, Богдан Баглай вийшов, не озираючись, на балкон, не довго думаючи, перекинув ноги через бильця, повис на руках, потім стрибнув на м’яку землю з третього поверху.
Аби цього бідолаху Білокрила вбили десь в іншому місці, сьогодні Богданові б точно не пощастило.
Його просто могли застрелити під час спроби втечі. Або почути постріли й підтягнути «кавалерію».
Прослизнувши дворами до шосе, Баглай роззирнувся, помітив жовті шашечки на даху приватного таксі, спокійно, намагаючись не демонструвати забрудненої спереду спортивки, підійшов, нічого не кажучи, вмостився на заднє сидіння, і, перш ніж літній водій повернувся і почав щось говорити, назвав адресу й ціну. Щоб зовсім уникнути всіляких розмов, швидко, аж занадто швидко витягнув гаманець, висмикнув звідти кілька купюр і простягнув таксистові. Гроші перекочували з рук у руки. Машина рушила.
15
Ще вранці Баглай зважив усі свої шанси на успіх. Він не вважав себе аж надто дурним, аби не припустити — все замислене може піти шкереберть буквально через дрібницю. І тепер, у машині, нарешті усвідомивши, що перша частина плану йому, попри все, вдалася, він не поспішав привітати себе з перемогою. Намовити скнару-адвоката проникнути в квартиру і покласти під ванну пістолет — лише чверть справи. Він, між іншим, міг не спокуситися тими тисячами, але Баглай не без підстав уважав, що розкусив цього жука в окулярах із золотою оправою. Раз ствол лежав там, де він його знайшов, значить, Гужва вийшов на контакт із Голдовим Дімоном, назвав йому умовні слова, Голдовий Дімон отримав від адвоката чотириста баксів і адресу, запросто впорався із простеньким замком, поклав ТТ, за який заплатив Гужва, під ванну, знову закрив усе, як було, і не сушив особливо голови, кому й для чого це потрібно. За великим рахунком Голдовий Дімон навіть не знав, чиє прохання виконує. Йому заплатили чотири сотні за ствол і досить просту роботу. Більше його в цьому житті нічого не колихало. Можливо, до нього дійдуть чутки про те, що саме сталося на хаті, куди він заносив «тотошку», але він точно не побіжить до ментів, аби розказати про свою до цього причетність.
Постріляти той народ — лише півсправи. Кінець кінцем, постріляти Баглай ніколи не відмовлявся. А тут — така нагода і такі люди. Їх просто гріх не постріляти. Головне для нього тепер — вискочити з міста. Баглай був свідомий того, що трупи в квартирі вже виявили. Звісно, будень, люди теоретично на роботах, але ж не може звичайнісінький слідчий експеримент тривати аж так довго. Нехай, нехай півгодини фори в нього є, та не можна вважати всіх телепнями. Цілком можливо, в цей самий час оголошено загальноміську тривогу з неодмінним перекриттям усіх виїздів із Слобожанська. Але він так само усвідомлював — у такому вигляді, як зараз, ще й без грошей, зброї та документів його швидше затримають на виїзді. Робити ноги звідси треба ще сьогодні, тут він для себе вирішив остаточно й безповоротно. Туди, куди він прямує зараз, менти кинуться в першу чергу. Особливо близьких знайомих тут, у місті, в нього не водилося. Ночувати в бомжатниках, кущах чи лісосмузі? Ще чого, так точно знайдуть. Ні, рвати кігті, інші варіанти навіть не припускаються. За великим рахунком, у місті йому відсидітися немає де. І потім, треба скористатися ще однією послугою, яку зробив для нього адвокат. Поки він тут, у межах міста, він може собі лише зашкодити, набравши номер телефону, знайдений для нього Гужвою. Ясно, це простіше, аніж організовувати підкладання зброї в потрібне місце.