Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

Присутність готів у Причорномор’ї відображена давніми письменниками в зв’язку з «готськими», або «скіфськими» війнами проти Риму у 30—60-х рр. III ст. Разом з ними згадуються й інші племена германського походження — гепіди, тайфали, герули. Цим пояснюється поява вельбарської культури в Україні не в чистому вигляді, а насиченої елементами сусідніх культур, особливо пшеворськими.

Носії вельбарської культури активно втрутилися в процеси культурної інтеграції, що супроводжували формування черняхівської культури. Найбільш компактний вельбарський масив, що значною мірою зберіг культурні риси, притаманні старожитностям Нижнього Повіслення та Помор’я, існував на Волині та в Південному Побужжі. Більша частина цих племен, просуваючись протягом III—IV ст. на південь та схід, набула черняхівських рис. Такі черняхівські пам’ятки з вельбарськими елементами, мешканцями яких можна вважати германців, поширені практично на всій території цієї культури від Подунав’я до Дніпровського Лівобережжя[398]. Групи готів, що досягли Приазов’я та Криму, значною мірою втратили свої етнографічні особливості, і їхні сліди не завжди можна вирізнити зі старожитностей місцевого пізньоантичного населення[399].

На пам’ятках черняхівської культури германський елемент найбільш чітко представлений специфічними формами ліпної кераміки («ельбські горщики» з навмисне ошершавленою поверхнею, миски з «вушком»). Чужоземним для народів Східної Європи є такий поширений у черняхівській культурі тип посуду, як тривуха ваза. На деяких поселеннях трапляються довгі двокамерні глинобитні житла, подібні до характерних для території північної Германії та Данії (Stallhaus). У пізньоримський час в Україні з’являються центральноєвропейські типи металевих прикрас, зброї та інших ремісничих виробів. Враховуючи значний розвиток торгівлі та надплемінний характер ремесла, такі речі не можна пов’язувати з якимось певним етносом. Але загальний напрям зв’язків вони вказують.

Рис. 25. Ліпна чорнолощена ваза з могильника черняхівської культури Городок.

В Україні та прилеглих землях відомі знахідки пам’яток рунічної писемності: написи та окремі знаки на уламках посуду з Лепесівки (Волинь), наконечник списа з Сушично (Білоруське Полісся), пряслице з Лецькань (Румунська Молдова). В Румунії біля с. Петроаса було знайдено захований у V ст. великий скарб. Він належав, як вважають, королям остроготів, які в цей час під тиском гунів відступали з України на захід. Серед дорогоцінного посуду та прикрас була золота гривна з рунічним написом: «Це священна спадщина готів»[400]. В середині IV ст. нижньодунайські візіготи почали приймати християнство в аріанській формі. Єпископ Ульфіла переклав Біблію готською мовою. Деякі дослідники вважають, що християнство поширилося й на територію України[401].