Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— Між іншим, непогана ідея, — промовила Шайна з таким виглядом, ніби це щойно спало їй на думку. — Досить гідний вихід із ситуації. Ми просто скажемо, що після розпаду вашого з Ґвен тандему ти вирішив відкласти свої претензії до кращих часів, а зараз пропускаєш поперед себе ґрафа Ярвійського. Пустимо чутку, що ти хотів так від самого початку, але поступився бажанню нареченої — і, до речі, це чиста правда.
— Але я…
— Постривай, брате, я не закінчила. Лорд Ріґвар хоч і старий, але міцний чолов’яга, і правитиме ще не один рік. У тебе буде вдосталь часу на роздуми, і якщо ти не зміниш свого рішення…
— Я не зміню, — твердо сказав Бренан.
— Ну, тоді це дасть тобі змогу спокійно, непомітно, без жодних різких рухів усунутися від змагання за корону. Уникнеш гучного скандалу, різних неприємних чуток та пліток, дозволиш зберегти обличчя і собі, і всім нам. Зваж іще й на те, що ти маєш певні зобов’язання перед іншими людьми і не можеш отак раптово відмовитися від них.
— Ти про угоду з Фінваром аб Дайхі?
— Зокрема, про неї. Якщо ти розірвеш її, то будеш винен йому маєтки з володінь Сестринства. Звичайно, найстарші віддадуть їх — ми завжди виконуємо свої обіцянки; але тоді вийде, що Фінвар задурно збагатиться. Нічого не зробивши, щоб спокутати своє злочинне недбальство, він одержить чималу винагороду.
— Так, — неохоче погодився Бренан. — Це буде… неправильно.
— А якщо ти зараз не станеш відмовлятися від претензій на корону, просто відкладеш їх у часі, то цим формально не порушиш вашої угоди. І Фінвар не зможе нічого від тебе вимагати, бо твої зобов’язання набувають сили лише після обрання королем. Коли ж Марвен мине п’ятнадцять років, угода автоматично втратить чинність.
Шайна зробила паузу, але брат нічого не відповів. Проте було видно, що він завагався.
— Ще не забувай про Ліамові заручини із Шован вер Флойд, — продовжила Шайна. — Тут ти нічого не підписував, і ґраф Лімнахський просто повірив Ґвен на слово, що майбутній король Бренан аб Ґрифид подбає про належне становище для свого майбутнього шуряка. Згодом про ці заручини можна тихо-мирно забути, ніби їх узагалі не було, але твоя негайна відмова поставить лорда Флойда в дуже дражливу ситуацію. І не лише його, а й решту членів Ради, що вже оголосили про підтримку твоєї кандидатури. Хочеш чи не хочеш, ти вже втягнувся в інтриґи, і виплутуватися з них треба поступово, з максимальною делікатністю, щоб не зашкодити репутації інших людей, не кажучи вже про твою власну. Збереження статусу претендента на престол нітрохи не обмежить твоєї особистої свободи, зате дозволить уникнути гучного скандалу і різних дрібних, але прикрих проблем. Крім того, ти зможеш успішніше відбиватися від спроб найстарших засватати тебе до Кередіґону. Стоятимеш на тому, що вже зробив свій вибір, і квит.
Бренан невизначено хитнув головою й докірливо мовив:
— Ти все-таки тиснеш на мене, сестро.
— Ну, гаразд, трохи тисну, — не стала заперечувати Шайна. — Але ж визнай, що моя пропозиція розумна і варта уваги.
— Так, вона справді розумна. І на перший погляд прийнятна. В одному ти маєш рацію — просто накивати п’ятами було б з мого боку непорядно. А так… Ні, поки я не буду нічого вирішувати. Спершу треба гарненько подумати, переконатися, що тут не приховано ніякої каверзи.
— Гадаєш, я хитрую з тобою?
— Ні, звичайно. Проте інші можуть схитрувати, знайти якусь лазівку, щоб примусити мене робити те, чого я не хочу.
— Ніхто не примусить, якщо ти сам не погодишся, — впевнено мовила Шайна. — Безумовно, деякі сестри чинитимуть на тебе тиск із тим, щоб ти брав активну участь у державних справах. Але тобі легко буде відкараскатися від них, просто сказавши, що попереду в тебе багато часу, ще встигнеш зайнятися політикою, а поки хочеш пожити в своє задоволення, не обтяжуючи себе зайвими обов’язками і пов’язаною з ними відповідальністю. Та й зрештою, ти ж не збираєшся весь час сиднем сидіти в Тахріні. Мабуть, захочеш помандрувати, побачити ті країни, де ще не бував. Івронах, Коннахт, Лойгір, Алпайн, Тір на н-Ґал, усі Південні Королівства та довколишні острови і, звісно ж, Тір Мінеган.
— На Мінеган я поки не хочу, — сказав Бренан. — І не лише через найстарших. Там буде Ґвен, а я… Зараз мені важко навіть думати про неї, не те що бачити.
Шайна мовчки обняла брата й поклала голову йому на плече. Вона хотіла сказати, що добре розуміє його, але не наважилася. Бо справді розуміла — адже й сама свого часу опинилась у схожій ситуації. Два роки тому Ґвен порвала з нею через те, що стала відьмачкою; а тепер, за злою іронією долі, кидає її брата — через те, що знову стала відьмою…