Переможець отримає все

На це Віктор тільки розсміявся:

— Дякую, я все ж поїду. Спати однаково не хочеться — тільки вам з мамою зайвий клопіт.

— Ніякого, абсолютно…

— Ні, дякую. Колись іншим разом.

Вона вийшла і нахилилася в отвір дверцят:

— Тоді ще раз дякую тобі. Такий з-за мене гак зробив.

— Ну, не тільки для тебе, — не погодився Віктор, — було приємно разом прокататися.

— Мені також… Щасливо тобі їхати. Будеш у наших краях — заїжджай.

— Обов'язково. Стій! — Він вискочив, наче щось згадавши, коли Наталя вже встигла відійти кілька кроків. — Я все-таки маю, що тобі подарувати. — Зупинивши її, він смикнувся до багажника «сімки». — Чого ж я такий тупий? Принаймні, мамі твоїй точно згодиться, вона ж хворіє.

Відчинивши багажник, він знайшов картонну невелику коробочку, у якій були запаковані підшипники для «Джетти», які ще місяць тому просив привезти Франкенштейн. Розкривши коробку й витрусивши з неї замотане в папір залізо, Віктор поклав туди двадцятидоларову купюру, запакував наново і, підійшовши, простягнув Наталі.

— Що це?

— Бери, вдома розберешся. Для людини, яка хворіє, — перша річ. Не знаю, на що твоя мама хвора, але це буде корисно — гарантія. Витягнеш — сама побачиш.

— Не знаю, що там, — відповіла Наталя, — але дуже дякую. Взагалі ти… Я навіть не чекала…

— Ну, годі тобі… — Він легенько взяв її за руку й відчув, що дівчина починає тремтіти, вилізши з теплої машини. — Ого! Біжи, бо зовсім змерзнеш.

— Я вже змерзла…

Тоді він обережно, хоч і дещо незграбно обійняв її за плечі, відчувши знову оту повітряну легкість, що походила від неї. Це було божевіллям — те, що така дівчина існувала і що була вільною. Те, що він за збігом обставин натрапив на неї. І те, що з нею — він сам не розумів, звідки така впевненість — можна було робити, що заманеться. Здалося, що свідомість, усе світосприйняття зараз перекрутилося. Те, що відбувалося в його житті досі, стало якимось маленьким і незначним. Навіть дивно було, що воно могло його так гнітити й мучити. Чому вона не стояла на тій зупинці раніше — оця маленька медичка з напіврозваленої Завадівки? А її тіло, загорнуте в тоненьку блузку, відразу перестало тремтіти в його руках, і лише коробка займала доволі незручне місце, впираючись йому в живіт. Вона й завадила впасти в остаточне шаленство. Те, що в ній лежали гроші, створювало наче якусь перешкоду для нього самого, тому й не наважився навіть поцілувати це застигле в його обіймах жіноче створіння.