Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Встановлені спеціальні вимоги до розміру статутного (складеного) капіталу (фонду) страховиків. Мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу (фонду) страховика складає 1 млн євро за валютним обмінним курсом. Для страховиків, які займаються страхуванням життя, мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу (фонду) встановлений в розмірі 1,5 млн евро (частина друга ст. ЗО Закону «Про страхування»). Статутний капітал (фонд) страховика при його (капіталу, фонду) створенні або збільшенні повинен бути сплачений в грошовій формі. Як виняток із цього правила дозволяється формування до 25 відсотків загального розміру статутного (складеного) капіталу (фонду) за рахунок цінних паперів, що випускаються державою (за номінальною вартістю). Обмежується участь страховиків в статутному (складеному) капіталі інших страховиків.
3. Жорстко обмежується правоздатність страховиків. Ці спеціальні правила ст. 2 Закону «Про страхування» зберегли чинність і після введення в дію нового Цивільного кодексу, ст. 91 якого визнає за юридичними особами загальну правоздатність, яка може обмежуватись тільки судом та здійснення якої в певних випадках передбачає отримання ліцензії.
Страховикам надається право здійснювати лише страхування, перестрахування та фінансову діяльність, пов’язану з формування і розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Крім того, дозволяється здійснення страхування і перестрахування у вигляді надання послуг для інших страховиків, надання послуг, безпосередньо пов’язаних з цими видами діяльності. Нарешті страховики, як і будь-яка юридична особа, вправі здійснювати будь-які правочини, спрямовані на господарське забезпечення їх діяльності. Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть також надавати кредити.
Юридична особа не може отримати статус страховика у разі, якщо вона з моменту створення хоча б впродовж нетривалого часу займалась іншими, ніж страхування, видами діяльності.
4. Порядок ліцензування діяльності страховиків відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК має встановлюватись законом. На страховиків поширюється чинність Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119]. З введенням в дію нового Цивільного кодексу зберегли чинність Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [427]. Ліцензії видаються на кожний вид страхування. Мається на увазі, що види добровільного страхування визначаються ст. б Закону «Про страхування», а види обов’язкового страхування — ст. 7 того ж Закону.
Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Положення про цю Державну комісію затверджене Указом Президента України.
Стаття 985. Укладення договору страхування на користь третьої особи
1. Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
2. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
3. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
1. Спеціальні правила ст. 985 ЦК і ст. 3 Закону «Про страхування» не виключають повністю застосування до договорів страхування положень ст. 636 ЦК про договори на користь третьої особи.
2. Крім інших страхових випадків, у ч. 1 ст. 985 ЦК йдеться про такий страховий випадок, як досягнення третьою особою, на користь якої укладено договір страхування, певного віку. Це дає підстави для висновку про те, що чинність ч. 1 ст. 985 ЦК поширюється на договори особистого страхування, в яких застрахованими є треті особи, а не страхувальник. На такі договори поширюється також чинність частини другої ст. 3 Закону «Про страхування», відповідно до якої страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Таким договором страхування може бути передбачено, що третя (застрахована) особа набуває прав та обов’язків страхувальника.
3. Частина 2 ст. 985 ЦК поширюється на всі договори страхування. У ст. З Закону «Про страхування» [139] з цього приводу окремо сформульовані два правила, одне із яких стосується особистого страхування, а інше — майнового страхування і страхування відповідальності. Зазначення у частині третій ст. З Закону «Про страхування» на вигодонабувачів, яким можуть бути завдані збитки в результаті настання страхового випадку, не виключає можливості призначення договором майнового страхування вигодонабувачем такої особи, якій в результаті страхового випадку збитків не завдано.