Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. Відповідно до частини першої ст. 18 Закону «Про страхування» страхувальник може виявити свою волю на укладення договору страхування як шляхом подання заяви за формою, встановленою страховиком, так і в інший спосіб. Страховикові надається право при укладенні договору запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджену аудитором, та інші документи, необхідні для оцінки страхового ризику.
Стаття 982. Істотні умови договору страхування
1. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
1. Перелік істотних умов договору страхування, наведений у ст. 982 ЦК, є значно меншим, ніж той, який наводиться в частині четвертій ст. 16 Закону «Про страхування» (тут істотні умови позначаються як умови, які повинен містити договір страхування). Стаття 982 ЦК не виключає дії частини четвертої ст. 16 Закону «Про страхування». Проте у разі початку виконання своїх зобов’язань сторонами договору страхування він не може бути визнаний неукладеним (таким, що не відбувся внаслідок того, що в договорі відсутні певні умови, що визнаються істотними). Це стосується і договорів страхування, які кваліфікуються як господарські.
Стаття 983. Момент набрання чинності договором страхування
1. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
1. Відповідно до ст. 983 ЦК не змінюється загальне правило про момент, з якого договір страхування вважається укладеним, яке (правило про момент) стосовно всіх видів договорів визначається ч. 1 ст. 640 ЦК. Але ст. 983 ЦК встановлює спеціальне правило про момент, з якого договір страхування набирає чинності, яке (спеціальне правило) виключає дію загального правила ч. 2 ст. 631 ЦК, відповідно до якого договір набирає чинності з моменту його укладення. Згідно зі ст. 983 ЦК договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу. Таке ж правило встановлене частиною третьою ст. 18 Закону «Про страхування» [139]. Це не дає підстав стверджувати, що договір страхування є реальним, але цьому договору частково надається такий характер. У силу цього укладення договору не є достатнім для виникнення зобов’язання страхування. Страхувальник не може бути примушений до сплати першого страхового платежу, оскільки до цієї сплати договір не набрав чинності, а зобов’язання щодо сплати не виникло.
2. Стосовно власне страхового зобов’язання страховика договір страхування в більшості випадків є типовим правочином, який здійснюється під відкладальною умовою: зобов’язання страховика здійснити страхову виплату виникає при настанні обставини, щодо якої в момент укладення договору не було відомо, настане така обставина чи ні (страхового випадку). Разом з тим поширюється укладення і таких договорів страхування, якими передбачається здійснення страхових виплат у разі настання обставин, щодо яких при укладенні договору було відомо, що вони неодмінно настануть.
Стаття 984. Сторони у договорі страхування
1. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.
2. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
1. Укладати договір страхування як страховики мають право юридичні особи, численні вимоги до яких встановлені ст. 2 Закону «Про страхування» та іншими положеннями цього Закону та інших законів. Визнається право бути страховиками лише за фінансовими установами, які створені в організаційно-правових формах акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках, встановлених законодавством, страховиками визнаються державні організації.