Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося

Велика подяка Роббі за те, що заморочив мені голову низкою чудесних побачень. Ефіопське частування, де ми їли руками! Цілоденна прогулянка Пляжем Веніс! КОНЦЕРТ БРЮСА СПРІНҐСТІНА, зрештою! Я почула про Брюса вперше, та це було приголомшливо. Дякую тобі за місяць романтичних пригод. Також дякую, що подзвонив повідомити, що я така «серйозна» й що ти не певен, чи можеш зустрічатися з «реально дорослою людиною». З ким же ти хотів зустрічатися, Роббі? З дитиною? Дякую, що зник із радарів, коли я, трохи здивована і пришизіла, відповіла: «Так, чуваче, в мене в житті порядок, і що?». Приємно було дізнатися, що деякі чоловіки справді розраховують на токсичний безлад.

Дякую, Джошуа, що покинув мене ні з того ні з сього просто під час походу, а тоді почав радити подкасти про вплив Дональда Трампа на конституційне право. Кому всралися твої рекомендації, Джошуа? І, може, наступного разу ти б завершував стосунки, принаймні повернувшись із походу? Щоб ми не були вимушені по тому й далі дертися «стежиною сліз», так би мовити?

Спасибі й вам, Томасе, Крісе, Мете, що волали на мене. Мені знадобилося аж троє таких, але врешті я вивчила цей рецепт для всіх подальших стосунків: за жодних обставин я не заслуговую на крик. Ніколи–ніколи–ніколи. Хоч як я помиляюся й байдуже, який хтось засмучений чи емоційний. Крики — більше не варіант, і я не приймаю такої поведінки щодо себе. Кожен із вас мав свій особливий ритуал лементувати на мене (в машині, перед дверима бару, щойно я озивалася до будь-якого представника чоловічої статі)[37], було приємно дізнатися, що коли я, маючи відразу до конфліктів, замикалася, вашою реакцією було ще трошки поверещати. Справді, я реально вдячна, що допомогли мені встановити власні стандарти й межі дозволеного.