Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
- Автор: Слотер Анна-Марі
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7513-93-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю». Краткое содержание книги:
Далекоглядна група економістів працювала над вирішенням цих проблем десятки років. Розвиток економіки піклування ускладнюється через саме визначення поняття піклування з неминучим поєднанням любові та зусиль, оплачуваної та неоплачуваної роботи. Применшення турботи до звичайного товару, як зерно чи сталь чи будь-що інше, за що ми можемо заплатити, руйнує її цінність. Але робити вигляд, що емоційна винагорода настільки велика, що зовсім не потребує оплати або зовсім незначної, нівелює її цінність та знижує її кількість та якість. Економістка Ненсі Фолбр та група її колег з соціології, політології та демографії винесли на порядок денний «політику та дослідження піклування»{389}. Ці галузі потребують ретельніших досліджень, щоб ми могли побудувати інтелектуальні та практичні основи економіки піклування як особливої частини економіки послуг у ХХІ столітті.
Цікаво відзначити, що наші військові краще розуміють цінність інвестиції в прийдешнє покоління американських дітей. Дитячий мозок майже повністю формується у перші п’ять років життя, а тому не буде перебільшенням сказати, що турбота й освіта наших дітей від народження до п’яти років — це питання національної безпеки для США, яке протистоїть Ісламській державі, терористичним угрупованням у цілому, російській експансії та зростанню населення Китаю.
Пентагон почав діяти. Вони компенсують вартість високоякісного догляду{390} за дітьми військовослужбовців, виділяючи субсидії на догляд. Виплати пропорційні до сімейних доходів. Така допомога стала доступною для сімей військовослужбовців з 1989 року. Не менш важливим є те, що Пентагон виплачує учителям грошові допомоги{391} на ранній догляд за дітьми та на навчальні програми, що рівноцінні зарплатам, які отримують інші працівники Міністерства оборони на основі професійної підготовки, освіти, трудового стажу та досвіду роботи. Іншими словами, частина уряду США найбільш безпосередньо несе відповідальність за підтримання національної безпеки, визнаючи необхідність сплачувати зарплати, які можуть залучати та утримувати працівників з вищою освітою, щоб ті забезпечували піклування та початкове навчання дітей усіх працівників.
У приватному секторі деякі далекоглядні підприємці уже крокують убік економіки піклування. Шейла Ліріо Марцело{392}, випускниця гарвардської програми MBA/JD, яка одночасно виховувала двох маленьких дітей та піклувалася про літніх батьків, заснувала Care.com, стикнувшись із проблемою пошуку доглядальників. Care.com — це ринок праці для доглядальників дітей та літніх людей, він зводить доглядальника та працедавця що дві хвилини. І це не щось на зразок допомоги сім’ям та опікунам, це великий бізнес. Компанія залучила 91 мільйон доларів{393} під час первинного розміщення акцій, а ставши відомими у січні 2014 року, ринкова ціна Care.com зросла до 550 мільйонів доларів.
Bright Horizons — ще одна компанія, яка успішно заробляє на піклуванні. Вони пропонують різні послуги, починаючи від високоякісних центрів початкової освіти та догляду за дітьми в критичних ситуаціях до координування денного догляду в різних компаніях, лікарнях та університетах. Bright Horizons — компанія відкритого типу, а тому коли вони повернулися на ринок у 2013 році, їхні акції оцінювалися в 1,4 мільйона доларів{394}.
Забудовники також починають реагувати на потреби догляду в американських сім’ях. Наприклад, у Каліфорнії розробники створюють таунхауси, зорієнтовані на сім’ї з кількох поколінь{395}. У таких будинках ванни та спальні на першому поверсі, щоб літні люди не використовували сходи, а традиційна сім’я з батьків та дітей облаштовується на вищих поверхах. Таким чином «сендвіч-покоління» може піклуватися про своїх батьків, а дідусі з бабусями — дивитися за онуками.
Пенсіонери також об’єднуються, щоб старіти разом з друзями у стилі телесеріалу «Золоті дівчата». Це називається «співжиття». і житловий консультант розповів New York Times, що це особливо стосуватиметься покоління 2000-х. «Суспільна свідомість 1960-х{396} може знову відродитися» через спільне життя, як прогнозує консультант. Можу особисто підтвердити задоволення від таких домовленостей. Я ділила квартиру у Вашингтоні 2 дні у тиждень з хорошою подругою, яку я ще знаю з коледжу. Вона переїхала з Нью-Йорка, щоб працювати в уряді, а її чоловік регулярно приїжджав. Це наче знову мати сусідку по кімнаті, як у студентські часи, навіть з візитами хлопця!