Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
- Автор: Слотер Анна-Марі
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7513-93-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю». Краткое содержание книги:
Ми, американці, завжди відрізняємося у своїх способах та засобах. Розбіжність довкола піклування не стільки полягає в тому, чи нам слід виділяти ресурси на опіку, а в тому, хто ж насправді буде піклуватися. Консерватори віддають перевагу сім’ї, церкві та спільноті. Ліберали турбуються, що такі підходи заженуть чимало американців у глухий кут, а також зроблять ще слабшими тих, хто часто найуразливіший і не має змоги звернутися до сім’ї, церкви чи спільноти.
Мені здається, що проблеми у цій сфері настільки серйозні, що необхідно докласти зусиль з обох сторін: визнати роль уряду, бізнесу та церкви, штатів і федерального уряду (разом з органами самоврядування). Крім того, чому не заохотити невелике змагання стосовно догляду? Ліві та праві повинні змагатися одне з одним, щоб переконатися, що краще вирішить кризу догляду: ринкові чи урядові рішення. Кожен штат може вибрати свої способи вирішення, а ми можемо придумати єдину систему показників, щоб порівнювати, де краще піклуються про дітей, людей похилого віку та інших. Міста можуть робити подібне, щоб прослідкувати, що працює краще.
На федеральному рівні Конгрес повинен провести низку заходів, які допоможуть штатам та окремим компаніям розробити конкуруючі підходи. Але щоб досягти успіху, необхідний компроміс — визнання важливості різних точок зору і принаймні можливість того, що інший план може спрацювати краще. Щоб дійти до спільного компромісу, необхідно, аби більше членів Конгресу самі мали досвід піклування.
Масова підтримка ініціативи на захист доглядальників демонструє, що єдині, хто, здається, не розуміє ситуації, — це законодавці. На це є проста причина: ми вибираємо надто багато чоловіків. Коли я пишу це речення, ви можете прочитати його, як сексистське. Есенціалізм стверджує, що чоловіки піклуються про національну оборону та стан фондового ринку, а жінки — про сім’ї та мережу соціальної безпеки. Неприємно, коли реальність підтверджує стереотипи, але їм протистоїть справжній досвід жінок, які змагаються в Конгресі{375} за доступні дитячі садки та оплачувану відпустку. У цій ситуації новим для нас виявилося те, що велика кількість жінок у будь-якій групі, яка керується правилом більшості, в тому числі і законодавчий орган, може вплинути на зміну поведінки чоловіків.
«Ніякого прихованого оподаткування» — це революційний заклик, який згуртував американців. Ми ще досі не досягли цієї мети. Звісно, чоловіки можуть представляти жінок, як і жінки чоловіків, афроамериканці можуть репрезентувати американців європейського походження, а похилі американці — молодих. Утім радикальна нестача жінок у наших законодавчих органах має драматичні наслідки.
Якщо спитати виборців, чому слід більше голосувати за жінок, більшість, мабуть, подумає про те, що жінки наділені іншими рисами, ніж чоловіки. У книжці «Доктрина Афіни» Джон Ґерзема та Майкл Д’Антоніо провели дослідження з 64 000 жінок та чоловіків у 13 країнах на тему «Що найважливіше для лідерства, успіху, моральності та щастя сьогодні». В усіх 13 країнах{376} люди обох статей вибрали стереотипні феміністичні характеристики: співпраця, спільна виплата кредиту та терплячість, — як ті, що вирішать сьогоднішні глобальні проблеми. Більшість також зазначила, що вони виснажені «традиційними маскулінними принципами мислення та поведінки: контроль, змагання, агресія та чорно-біле сприйняття». Як на мене, дивно, але 2/3 респондентів{377} вірить, що світ може стати кращим, якщо «чоловіки будуть більше думати, як жінки».
На перший погляд, ці твердження здаються настільки ж сексистськими, наскільки й заклики про те, що світ стане кращим, якщо жінки думатимуть, як чоловіки. Вони пронизані стереотипами, які, зрештою, не дають користі жодній статі. Але з іншого боку, після проведення багаторазових досліджень, політологи Талі Мендельберг та Крістофер Карповіц з’ясували, що жінки в політиці{378}, як правило, більше уваги приділяють проблемам догляду та в цілому тим, хто перебуває в скрутних ситуаціях. Проте жінки, які працюють у законодавчих органах, не рухають стрілки закону у бік тих проблем.