Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю
- Автор: Слотер Анна-Марі
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7513-93-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю». Краткое содержание книги:
Підсумовуючи результати, Мендельберг та Капровіц написали у своїй книжці «Мовчазна стать» (2014): «Жінки, що обіймають посади в законодавчих органах, мають невеликий вплив»{379}.
Голос жінок має значення. Якщо вони беруть участь у засіданнях мерії, сесіях політичного планування та загальних обговореннях і ніхто не чує їхніх точок зору, то нічого й не зміниться. Тут цифри мають значення, але лише тих жінок, які готові говорити те, що думають. Хоч би до чого бралися жінки, вони все змінюють.
Мендельберг та Карповіц провели експеримент. Чоловіків та жінок поділили на групи й сказали їм, що вони виконуватимуть завдання, щоб заробити гроші. Потім вони як група вирішуть, скільки з тих грошей розподілити серед учасників, у яких найменше грошей. Спостерігачі фіксували результати, а також стежили за мовленням учасників: як часто вони згадували проблеми, пов’язані з доглядом на противагу економічним проблемам, і як часто говорили жінки.
Результати виявилися несподіваними навіть для дослідників. Спершу Мендельберг та Карповіц відкрили, що всі жіночі групи{380} були щедрішими за всі чоловічі.
Гарантований дохід усіх членів групи був вищий на майже сім тисяч доларів в усіх жіночих групах. «Ті групи, що обирали правилом більшості, щедрішу систему соціального захисту{381}, переважно складалися з жінок». На здивування кожної, жінки менше висловлювалися{382}, коли були в меншості.
Проте найдивовижніше{383}, що вдалося з’ясувати Мендельбергу та Карповіцу, — це те, що принаймні в деяких випадках у групах, де переважали жінки, чоловіки більше говорили про проблеми догляду. У групах, де був один чоловік та чотири жінки, 62 % чоловіків порушували тему дітей у порівнянні з 19 % чоловіків у групах, де було чотири чоловіки та одна жінка. Звісно, експериментальна лабораторія — це не зал Конгресу. Проте ці відкриття підкреслюють той факт, що коли жіночі голоси не почуті, проблеми, які їх хвилюють, не вважаються доречними чи важливими. Вони сприймаються як окремі жіночі проблеми, а не як проблеми кожного.
Коли ж жіночі голоси почуті, як висловилися Мендельберг та Карповіц, вони роблять «більше, ніж просто називають проблему{384}, вони зараховують маргінальні та неблагополучні групи у концепцію «ми». «Іншими словами, жінки представляють ширше коло громадян, ніж чоловіки. Не менш важливо те, що «коли жінки мають більший авторитет{385}, тоді чоловіки надають слово жінкам на більш рівних умовах та частіше говорять про догляд за дітьми. Також вони готові підтримати більш щедру систему соціального захисту для бідних, менше перебивають ворожим тоном, у дружній манері заохочують жінок висловлюватися».
Наслідки для американської політики та політики в цілому світі будуть приголомшливі. Якщо ми зможемо обирати більше жінок, жінок з різними політичними поглядами, ми матимемо кращий шанс представити себе тими, ким ми насправді є, як нація. Збільшивши кількість жінок, ми не просто збільшимо жіночий голос та плани, але зробимо можливим і для чоловіків, яких ми обрали, бути самими собою, говорити й голосувати як тати, сини, чоловіки та брати, а також як воїни, конкуренти та переможці. Звісно, вони не завжди будуть приходити до спільної згоди, як і жінки, яких ми обираємо. Демократія полягає у розбіжності. Вони краще виконуватимуть свою роботу, представляючи всіх людей, якими ми є, — громадянами, що конкурують та піклуються.
Інвестори повинні приділяти стільки ж уваги піклуванню, скільки це роблять політики. Попит на роботу у сфері піклування зростає через усвідомлення змін, які відбуваються через піклування та демографічне зростання. Слід пам’ятати, що кількість пенсіонерів по відношенню до дорослих людей робочого віку збільшиться майже наполовину до 2030 року. Навіть до 2020 року одному із шести американців{386} буде понад 65 років й, імовірно, один з трьох американців{387} матиме обов’язки по догляду за літніми людьми.
Американці також мають чітке уявлення про те, як вони хочуть старіти. Майже 90 % з нас вірить, що ми не повинні закінчувати свій вік у будинках для престарілих. Але старіти вдома, з гідністю, користуючись усіма вигодами домашнього догляду, саме тому попит на доглядальників стрімко зростає{388}. Але якщо ми хочемо отримувати високоякісний догляд, нам необхідно заплатити за це. Краща зарплата, вищі соціальні цінності та врегульовані умови праці — хороший початок. Якщо ми цінуємо якість догляду за нашими дітьми, батьками та одного дня за нами самими, нам слід звернути більше уваги на економіку піклування.