![Якщо кров тече [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Якщо кров тече [UK]
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2021
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Якщо кров тече [UK]». Краткое содержание книги:
«Я не хочу бути “без”, — думає Голлі, сідаючи на ліжко в номері “Ембасі Сьютс”. — Я вже того скуштувала і випила».
— І футболку з таким написом отримала, — додає вона.
Вона бере колу з бара-холодильника (клятий кофеїн), тоді запускає додаток на телефоні й продовжує звіт для Ралфа. Як і молитва до Бога, в якого вона не зовсім вірить, ця розповідь очищує її думки, і коли вона закінчує, то вже знає, як діятиме далі.
Зі звіту Голлі Ґібні для детектива Ралфа Андерсона:
Звідси й надалі, Ралфе, я намагатимусь передати розмову з Деном і Бредом Беллами дослівно, поки вона ще свіжа в пам’яті. Вийде не абсолютно точно, але близько. Треба було записати її там, але я геть про це не подумала. Мені ще багато чого треба довчити про цю роботу. Сподіваюся, ще матиму нагоду.
Я бачила, що містер Белл — старий містер Белл — хотів продовжувати, але щойно той ковток віскі вивітрився, він не зміг. Сказав, що йому треба прилягти й відпочити. Остання його фраза була звернена до Бреда — про якісь звукозаписи. Тоді я не зрозуміла, про що він. Тепер розумію.
Онук покотив його до спальні, але спочатку дав мені свій айпад і відкрив на ньому низку фотографій. Я продивилася ті зображення, поки його не було, тоді знову і ще дивилася, коли Бред повернувся. Сімнадцять фото, усі взяті з відео в інтернеті, усі зображають Чета Ондовскі в його різних…
[Пауза]
…різних втіленнях, можна сказати. І ще вісімнадцяте, де був зображений Філіп Генніґен біля нічного клубу «Пульс» чотири роки тому. Безвусий, біляве волосся замість темного, молодший, ніж фото Джорджа у фальшивій уніформі з камери спостереження, але то точно був він. Те саме обличчя в основі. Те саме, лисяче. Але не таке, як в Ондовскі. Не може бути.
Бред повернувся з пляшкою й ще двома склянками. «Дідусеве віскі, — сказав він. — “Мейкерз Марк”. Не хочете трошки?» Коли я відмовилася, він добре налив в одну зі склянок. «Ну а мені треба, — сказав. — Дідусь говорив вам, що я ґей? Страшенний ґей?»
Я сказала, що так, і Бред усміхнувся.
«Це він так починає кожну розмову про мене, — сказав він. — Хоче викласти це наперед, зразу занести в протокол, щоб показати, що він на це не зважає. Але ясно ж, що зважає. Він мене любить, але таки зважає».
Коли я сказала, що в мене схожі почуття до матері, він усміхнувся і сказав, що в нас є дещо спільне. Мабуть, так.
Він сказав, що його дід завжди цікавився тим, що називав «другим світом». Історії про телепатію, привидів, дивні зникнення, вогні в небі. Сказав: «Дехто збирає поштові марки. Мій дід збирає історії про другий світ. Я сумнівався в тому всьому, доки не побачив оце».
Він вказав на айпад, який і досі показував фото Джорджа. Джордж із повним пакунком вибухівки, чекає, поки його впустять до приймальні школи Макріді.
Бред сказав: «А тепер я можу повірити в будь-що, від летючих тарілок до клоунів-убивць. Тому що другий світ справді існує. Існує, бо люди відмовляються вірити в його існування».
Я знаю, що це правда, Ралфе. І ти знаєш. Саме тому та істота в Техасі прожила так довго.
Я попросила Бреда пояснити, чому його дід так довго чекав, хоча на той час уже й сама розуміла доволі добре.
Він сказав, що дідусь вважав отого здебільшого нешкідливим. Таким собі екзотичним хамелеоном — якщо не останнім представником виду, то одним з останніх. Він живе з горя й болю — може, це й не дуже порядно, але не так далеко від хробаків, що живуть з розкладу плоті, або грифів та стерв’ятників, які харчуються збитими на дорозі тваринами.
«І койоти з гієнами так живуть, — сказав Бред. — Вони прибиральники тваринного світу. А ми хіба кращі? Хіба люди не сповільнюють машину, щоб як слід роздивитись аварію на трасі? То ж такі самі жертви дороги».
Я сказала, що завжди відвертаюсь. І молюся за те, щоб з людьми, які втрапили в аварію, все було добре.