Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
Унікальним явищем в українській та світовій культурі є петриківський розпис. Виник він задовго до появи християнства й виконував захисну магічну функцію. Люди вірили, що в красі криється духовна сила, тому вікна та двері будинків і навіть одяг оздоблювали магічним орнаментом. Цю давню традицію орнаментації українці, зокрема запорізькі козаки, протягом сотень років широко використовували в побуті. Вона була особливо популярною в поселеннях південних районів Приазов’я й збереглася в старовинному козацькому селі Петриківка.
Завдяки самобутньому декоративному розпису, який привезли із собою перші поселенці в другій половині XVIII ст., Петриківка уславилася на весь світі. Місцеві жителі зводили світлі глиняні будинки, прикрашаючи їх кольоровою глиною, господині намагалися розписувати свої хати квітковими візерунками. Розмальовували стіни, піч, коминок, зовнішній фасад будинку – усе це складалося в єдиний художній ансамбль.
Свої шедеври мешканки села створювали за допомогою саморобних пензликів із котячої шерсті (так званих «кошачків»), паличок, обмотаних тканиною або просто пальцями. Для виготовлення фарб до соку рослин додавали яєчний жовток. Малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік до Великодня всі настінні розписи змивали та наносили нові.
…в основі петриківського мистецтва лежить образне сприйняття рідної природи, любов до української землі? Класичними елементами цього орнаменту є рослини, зображення яких, до речі, не використано в жодному з відомих в Україні видів розпису. Орнаментні мотиви, де переважають яскраві, насичені тони, привертають увагу не тільки колоритом, а й надзвичайною цілісністю творчої ідеї. Простота малюнка насправді приховує тривалу й копітку працю митця, котрий точно зображав дрібні деталі картини. Основними мотивами розпису є польові квіти, гілки калини, мальви, півонії, айстри.
Палітра використовуваних у петриківському розписі фарб рясніла найяскравішими, найбільш насиченими кольорами. Кожна господиня прагнула зробити свій будинок найгарнішим, адже побутувала думка, що яскраві, красиві картини є зовнішнім проявом багатства внутрішнього світу людини. Тому мешканців нерозписаних хат вважали людьми неосвіченими й морально убогими, з якими навіть вітатися не варто. Найстаранніших господинь у Петриківці називали «чепурушками». Саме вони передавали навички розпису з покоління в покоління.
Тільки на початку XIX ст. розпис поширився на предмети домашнього вжитку – посуд, скрині, брички. Потреба в подібному декорі спонукала до залучення до малювання всіх членів родини. Згодом селяни почали продавати свої вироби на ярмарках. А оскільки на той час Петриківка була великим торговельним центром, роботи сільських художників зробилися популярними і в інших регіонах України.
Збільшення попиту на петриківські вироби зумовило не тільки збільшення обсягів продукції цього ремесла, а й визначило вищі вимоги до техніки виконання й художнього рівня малюнків. Заняття художнім ремеслом поступово ставало справою найбільш талановитих народних майстрів, які зробили малювання справою свого життя. І вже до початку XX ст. звичайний побутовий декор міцно утвердився як самобутній жанр народного мистецтва.
Наприкінці XIX ст. жителі Петриківки легко освоїла масляні фарби, якими місцеві майстри раніше не користувалися (сьогодні до них додалися акрилові й керамічні). Мистецтво розпису розвивалося, з’являлися нові поєднання кольорів, удосконалювалася техніка, сформувався прошарок професійних живописців, які працювали на замовлення.
…квітки й кетяги калини є основними мотивами декоративного розпису Придніпров’я? В орнаменті можна легко впізнати рожу й півонію, гвоздику й жоржину, айстри й горошок, навіть придорожній будяк – імовірний прообраз славнозвісної петриківської «цибульки» – одного з провідних елементів орнаменту.
…як барвники в петриківському розписі також використовували сажу, крейду, кольорові глини, які розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм? Малюнок наносили пензликом із ситнягу, дрібні деталі – пензликом із котячої шерсті, а грона калини – кінчиком пальця.
У ХХ ст., коли в продажу з’явився папір, у Петриківці почали робити так звані «мальовки» – малюнки аніліновими фарбами на тонкому папері, якими прикрашали хати. Провідну роль у цьому відіграла група народних майстрів, які жили й працювали в Києві.